Консультація для батьків

«Основні чинники пізнавальної та творчої активності малюка»

     На формування особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.

       Музика, художнє слово, зображувальне мистецтво, театр стають для дитини джерелом переживання радощів, відкривають дитині мистецтво, забезпечують багатство вражень.

В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо срийняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд духовної творчості.»

 Творчі прояви у дитини спостерігаються досить рано. Але, на жаль, наука не має достатньо повної характеристики творчих проявів дитини раннього віку.

Зумовлене це насамперед тим, що кожна дитина індивідуальна, отже, творчі прояви в кожної окремої дитини будуть притаманні тільки цій дитині, хоча, безумовно, є й типові творчі прояви, характерні для дітей дошкільників;

 Для дитячої творчості характерним є непередбачуваність, спонтанність. Творчі процеси найчастіше протікають на несвідому рінві, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат. Причому не все, що дивує дитину, буде дивувати дорослого, оскільки світ дитини - своєрідний, непізнанний, індивідуальний – є таким, що не завжди піддається дорослому поясненню;

 І у творчій, і в будь-якій іншій діяльності дитині властиві всеохоплююча допитливість, дослідженя світу: від «Що це таке?» до «Хочу знати все!». Пізнавальна активність дитини спрямована не тільки на пізнання окремого предмета чи явища, а й на розпізнання його устрою, причини, мети, призначення, способу використання й таке інше. Пізнавальний інтерес є важливою складовою пізнавальної активності. Він зростає в процесі накопичення дитиною досвіду пізнавальної діяльності, що також виявляється у дитячій вторчості;

 Формування творчих здібностей у дітей, як правило повязана з грою. Адже давно відомо, що гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку, а отже – й «веде» за собою розвиток дитини. Дошкільнята малюють і – грають, танцюють і – грають, конструюють і – грають, називають слова, вигадують казки й постійно грають. Грають навіть тоді, коли займають серйозною справою. Через гру, експертментування, творчість іде пізнання дитини навколишнього світу. У грі дитина робить спроби знайти своє місце у житті;

 Розвиток цих здібностей вимагає створення певних умов, за яких дитина почуватиметься вільною від впливу дорослого. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні, творче рішення приходить ніби саме собою. Дитина дивується, радіє результатові. Творчі прояви наявні там, де відсутні заборона, стримування, певні знання, моральні принципи тощо.

         Л. Виготський вказував, що у дитячій творчості велику роль відіграє комбінування цілого та частин, реального та вигаданого.

Отже, в самостійній діяльності або під час спільних з дорослим ігор дитині слід ненав'язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне;

Отже, дитяча творчість – своєрідна сфера дитячого життя. Займаючись нею,

дитина діє, спілкується з дорослими та однолітками.

    Будь-яка дитина з’являється на світ з природною пізнавальною спрямованістю, що допомагає їй адаптуватися до нових умов своєї життєдіяльності. Поступово пізнавальна спрямованість переростає в пізнавальну активність – стан внутрішньої готовності до пізнавальної діяльності, що виявляється у дітей у пошукових діях спрямованих на отримання нових вражень про навколишній світ. З ростом і розвитком дитини її пізнавальна активність все більше починає тягти до пізнавальної діяльності.

    Пізнавальна діяльність – це складне особистісне утворення, яке складаєть під впливом найрізноманітніших чинників: і суб’єктивних (допитливість, наполегливість, воля, мотивація, старанність і т.д.), і об’єктивних (навколишні умови, прийоми і методи навчання та виховання).

        У період дошкільного дитинства завдяки пізнавальній активності дитини відбувається зародження уявлень про оточуючий світ. Ці уявлення формуються в процесі розвитку пізнавальної сфери, яка складається з 3-х компонентів:

1. Пізнавальні процеси ( сприйняття, увага, пам’ять, уявлення,

мислення).

2. Інформація (досвід і досягнення накопичені людством на шляху

пізнання світу).

3. Ставлення до світу ( емоційна реакція на окремі об’єкти, предмети,

явища,

і події нашого світу).

        Всі компоненти пізнавальної сфери тісно пов’язані між собою. Основою світосприймання 3-річної дитини є предметний зміст дійсності, її окремі, конкретні, реальні предмети, об’єкти, явища. Дитина пізнає світ за принципом: що бачу, з чим дію, те і пізнаю. Дітей цікавлять зовнішні (що? хто? як?) і внутрішні характеристики предметів (для чого? як?). Але самостійно осягати приховані характеристики предметів трирічна дитина не може ( тому що в її арсеналі один спосіб пізнання:( бачу-дію), їй необхідна допомога дорослих.Необхідно пам’ятати, що пізнавальний розвиток відбувається в повсякденному житті дитини: бесіди, спостереження, гри тощо.

 

Консультація для батьків

”Емоційне благополуччя дитини у родині”

 

        Дуже часто суспільство нетерпимо до чужих проблем і недоліків. Штамп «дитина з неблагополучної сім`ї» легко «повісити», проте не всі розуміють, де проходить та межа, яка визначає добробут в родині. Спробуємо розібратися в цьому питанні. 

        Що потрібно робити, щоб малюк в сім`ї ріс гармонійно розвиненим і став повноцінним членом суспільства в перспективі? 

       Психологами були проведені певні види досліджень, в ході яких вдалося встановити, що лише у 40% досліджених дітей сформовано емоційне благополуччя в стосунках з батьками. Приблизно 30% дітей мають відношення до батьків досить двояке і мінливе, здатне змінюватися в залежності від обставин. І цілих 30% дітей не сприймають себе як частину сім`ї, мають бажання від неї відділитися. Це страшні цифри! А винні в цьому в першу чергу ми самі.

        Існує такий стереотип, що дитина вважається «благополучною», якщо вона чисто вимита, акуратно одягнена і не голодна. Мама, яка регулярно купає, пере і вчасно годує свою дитину, вважає свій обов`язок виконаним. Однак це зовсім не так. Всіх цих зовнішніх атрибутів благополуччя недостатньо для того, щоб ваш малюк відчував себе щасливим. У емоційно благополучних дітей є бажання бути схожим на своїх батьків, здійснювати спільну діяльність. Такий малюк почуває себе повноправним членом сім`ї, а це додає йому впевненість у собі і емоційну стабільність. Інші діти (і таких більшість), або повністю заперечують себе як частину родини, або частково. Якщо одні діти в силу тих чи інших причин виявляють свій протест лише іноді, ситуативно, то інші намагаються зробити все поперек встановленим правилам.

    Емоційний контакт мами і малюка бере початок ще в період внутрішньоутробного розвитку. Якщо мама під час вагітності розмовляє з дитиною, гладить живіт, позитивно мислить, оточує себе красивими речами, дитина народжується спочатку емоційно більш стабільною. З самого народження малюк повинен бути оточений турботою і увагою, його повинні оточувати красиві речі, приємні звуки і т.д. Тільки така атмосфера комфорту і затишку - запорука виховання емоційно розвиненої особистості.

           Народження дитини - привід самим змінюватися на краще. Малюк з самого раннього віку копіює модель поведінки батьків. Не варто з`ясовувати стосунки у присутності дітей, а ось зайвий раз обійнятися і поцілуватися - не завадить. Не варто приховувати свої почуття, бути стриманими і відстороненими. Тактильний контакт - важлива складова в розвитку емоційної сфери дитини, особливо якщо ви виховуєте хлопчика. 

        У дівчаток бажання тісно спілкуватися з батьками виникає приблизно до 11 років, тобто в період статевого дозрівання. Дуже важливо не упустити цей момент, так як в противному випадку ваша дочка буде шукати тактильної близькості в стосунках з іншими людьми. Саме брак спілкування часто стає причиною того, що дівчатка рано починають мріяти про те, щоб відокремитися від своєї сім`ї. Такі дівчатка рано виходять заміж, стають молодими мамами і ... гадки не мають, як правильно виховувати дітей. 

        МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ`Ї 

       Стійка психіка дитини найкраще формується в сім`ї, де є присутнім хороший психологічний мікроклімат. Емоційне благополуччя в родині відбивається на всіх відносинах, які малюк буде будувати в майбутньому. Це і спілкування з іншими людьми, і побудова відносин у власній родині і багато інших видів взаємин з навколишнім світом.

        Методи виховання дитини в родині бувають різними, і кожен з них має свої особливості: переваги і недоліки. 

     Найкращий - авторитетний метод виховання в сім`ї - досить популярний серед молодих батьків. Даний метод сповідує рівноправність в сім`ї, постійна взаємодія і відсутність протистояння. Батьки поводяться з дітьми так, як ніби вони рівня, не тиснуть на дитину своїм авторитетом. 

        Головне в цьому методі виховання - постійне спілкування з дітьми. Важливо побудувати відносини з дитиною, які засновані на взаємній повазі інтересів. Вам цікаві проблеми і переживання малюка, а йому небайдужі ваші. 

        Головне завдання батьків - зробити так, щоб певні обов`язки дитини стали для неї захоплюючим заняттям, а не сумною рутиною. Дуже ефективний у цьому плані метод спільної діяльності. Запропонуйте дитині разом робити домашню роботу, а якщо малюк просить вас допомогти йому в якихось власних важливих справах - ніколи не відмовляйте, краще домовитися з дитиною про те, що ви разом зробите це пізніше. 

        Візуальні нагадування - дуже корисний інструмент. Складіть розпорядок дня і повісьте його на видному місці, намагайтеся самі йти за такою інструкції і вимагати цього від дитини. Намалюйте, або напишіть підказки для дитини і розклейте їх по дому. 

        Більше часу проводите разом, нехай доброю традицією стане сімейна вечеря, коли всі сидять за столом і обговорюють минулий день, а не їдять бутерброди по кутах. 

   

 

Психологічна підготовка дитини до школи

Інформація для батьків майбутніх першокласників

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДОШКОЛИ – ЦЕ КОМПЛЕКСНЕ ПОНЯТТЯ. 

«Чи готова моя дитина до школи, до шкільного навчання?». Це головне питання, яке постає перед батьками 6-7-річних дітей. Найчастіше під такою готовністю дорослі вважають вміння дитини читати, рахувати, писати. Але насправді готовність дитини до навчання охоплює значно ширше коло питань.

Необхідно одразу розділити поняття педагогічної і психологічної готовності дитини до школи.

Педагогічна готовність — це запас знань, умінь і навичок, наявний у дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі уміння переказувати, читати, рахувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.

Психологічна готовність — це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини і деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Сформованість цього рівня надзвичайно важлива. В психології виділяють такі взаємопов'язані компоненти психологічної готовності дитини до шкільного навчання: мотиваційна, фізіологічна, інтелектуальна, емоційно-вольова та соціальна.

· Мотиваційна готовність виявляється у настроях дитини, її прагненні, бажанні йти до школи, яке поєднується з тим, як дитина уявляє вимоги школи, наскільки готова змінити свою дошкільну, ігрову позицію.

· Фізіологічна готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних (рівень сформованості дрібної моторики), фізіологічних (ріст, вага, кількість постійних зубів) й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму, стан здоров'я (фізіологічна зрілість). Цей рівень повинен забезпечити витримання дитиною відповідних навантажень і стимулювати до подальшого розвитку. Важливою складовою даної компоненти є соматичне і психічне здоров'я дитини, сформованість навичок здорового способу життя.

· Інтелектуальна готовність пов'язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини. Але не лише з рівнем, який досягнуто: важливим є фактор здатності цієї сфери до подальшого розвитку, утворення вищих психічних функцій, нових між функціональних психологічних систем.

· Емоційно-вольова готовність визначається рівнем сформованості довільності основних психічних процесів та поведінки, само організованістю, зосередженістю, умінням контролювати свої емоції. 

Соціальна готовність означає адекватність дитини, її здатність жити і розвиватися в соціальному оточенні, мати відповідні навички комунікації, соціальну компетентність (вербальну активність, виконання вимог та дотримування правил поведінки, відстоювання власної позиції, прийняття рішень, орієнтація у просторі та часі).

Рівень розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання є дуже важливим показником. Для шестирічних дітей з високим рівнем психічного розвитку найбільш типовим є кооперативно-змагальний характер спілкування з однолітками, довільність у сфері взаємодії з дорослими та відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості, крім того, принципово важливим є:

· сформовані прийоми ігрової діяльності, розвинена соціальна активність, засвоєні моральні та поведінкові норми; розвинена уява;

· високий рівень наочно-образного мислення, пам'яті, мовлення.

Важливі також:

· ЗАГАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ (ЗАПАС ЗНАНЬ). Вміння розповісти про себе, батьків, місто, пори року, рослини, тварини, овочі і т.п.

· УВАГА: Знайти розбіжності між малюнками; Знайти пару предмету;

· ПАМ’ЯТЬ (зорова, слухова

· МИСЛЕННЯ (вміння робити умовиводи, висновки, аналізувати, порівнювати) Знайти, чим подібні і чим відрізняються предмети; Узагальнити групу предметів; Вміння порівнювати предмети за розміром, формою, орієнтуватися у просторі, керуючись поняттям “далі-ближче”, “вгорі-внизу”, “праворуч-ліворуч”, “більше-менше” та ін.

· МОВЛЕННЯ: Фонематичний слух (правильна вимова всіх звуків мови). Вміння за серією малюнків скласти оповідання.

· РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ РУКИ: Вміння скопіювати дане зображення предмету, напису.

· ДОВІЛЬНІСТЬ ПОВЕДІНКИ: Здатність вислухати дорослого, правильність виконання завдань.

· БАЖАННЯ ІТИ ДО ШКОЛИ.

Таким чином психологічна готовність до шкільного навчання – це різнобічна характеристика дитини, за допомогою якої можна дістати уявлення про рівень загального розвитку майбутнього школяра, про ті психологічні якості, які матимуть вирішальне значення для успішності на початковому етапі навчання.

 КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

 "НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ"

         Національно-патріотичне виховання – одна із складових систем гармонійного розвитку дошкільника. Наразі, національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку розглядається як пріоритетний напрямок освітньої діяльності. 

    Актуальність питання  національно-патріотичного виховання дошкільників обумовлюється тим, що формування громадянської позиції свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовного повсякденного буття, уважного ставлення до людей. Саме з раннього дитинства, з перших років життя дитини починається плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів. 

Без будь-кого з нас Батьківщина

може обійтися, але будь-хто з нас 

без Батьківщини - ніщо.

Василь Сухомлинський 

Національний патріотизм — одне з найглибших почуттів, закріплене століттями й тисячоліттями історичних подій. Не можна бути патріотом, не відчуваючи особистого зв’язку з Вітчизною.

У дітей дошкільного віку саме в цей період формуються культурно-ціннісні та національно-патріотичні основи особистості; розвиваються їх емоційна, чуттєва сфера; психічні процеси (мислення, пам’ять, увага); відбувається соціальна адаптація до вимог суспільства; розпочинається процес національно-культурної ідентифікації, усвідомлення себе як частини навколишнього світу.

Дошкільне дитинство — найсприятливіший період виховного впливу на дитину: те, що сприйме, запам’ятає дитина в цей час, залишиться в її пам’яті надовго, а може, й на все життя. Це дуже важливо для формування патріотичного світогляду. Саме в цьому віці в дошкільника формується емоційно-ціннісне ставлення до близьких людей, природи рідного краю, до народних звичаїв і традицій. І саме на основі цієї емоційної бази необхідно формувати патріотичні почуття в дитини.

Основою національно-патріотичного виховання є моральне, естетичне, трудове, розумове виховання маленького громадянина. У процесі такого різнобічного виховання зароджуються перші паростки духовно-моральних патріотичних почуттів.

    Формування патріотичного світогляду в сім'ї має поєднувати любов до рідних, близьких людей із формуванням відповідного ставлення й до знайомих елементів соціального життя.

     Для досягнення такого результату необхідно знайомити дітей із подіями, фактами життя країни, ілюструючи їх прикладами з життя або діяльності знайомих та близьких дітям людей, спиратися на власний досвід дитини.     

      Виховувати патріотичні почуття можна за допомогою різноманітних народних ігор національно-патріотичного змісту.

       

 

КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ РОДИНИ - ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ДИТИНИ

 

Консультація для батьків: 

«Як зміцнити здоров’я дітей влітку»

У кожній сім’ї насамперед дбають про те, щоб діти росли здоровими, веселими та бадьорими.  

Настало літо – чудовий час року! Можна грати на повітрі, загартовуватися і оздоровлюватися. Літній відпочинок – це довгоочікуваний відпочинок і для батьків, і для дітей. Тому дуже важливо, щоб батьки з найбільшою користю розпорядилися цим дорогоцінним часом. Для того щоб зміцнити здоров’я необхідно дітям, відпочивати, купатися, плавати, засмагати корисно для здоров’я лише в тому випадку, якщо дотримуватися певних правил безпеки.

Щоб відпочинок приніс тільки задоволення вам і вашій дитині постарайтеся дотримувати деякі правила:

• Якщо ви займаєтеся зі своєю дитиною, пам’ятайте, що ці заняття повинні бути короткими і проводити їх краще в ранкові години.
• Слід пам’ятати, що виїжджаючи за місто, або подорожуючи по світу, слід обговорювати з дитиною отримані враження. Ваше завдання розширювати кругозір дітей, з’єднуючи наявні знання і життєвий досвід дитини.
• Всіма силами відволікайте дитину від телевізора і комп’ютера, проводьте весь вільний час на свіжому повітрі, купайтеся, катайтеся на велосипеді, самокаті, роликах, грайте у футбол. Літо – це зміцнення здоров’я дитини і від того, як він відпочине багато в чому залежить його здоров’я на весь наступний навчальний рік.
• Намагайтеся дотримуватися режиму дня, інакше дуже важко до нього повертатися у вересні. Не забувайте, що недосипання розвиває неврози, зростає стомлення. Дитина повинна спати не менше 10 годин.
• Слідкуйте за харчуванням дитини. Морозиво, газована вода, не принесуть здоров’я вашій дитині.
• Вибирайте тільки ті види відпочинку, які влаштують вас і вашої дитини.
• Плануючи екскурсію на відпочинку, обговоріть з дитиною заздалегідь, як він до цього ставиться, якщо реакція негативна, спробуйте знайти компроміс. Спробуйте знайти іншу екскурсію, яка цікава і вашій дитині. Радьтеся з дитиною, будьте уважним слухачем, цінність спілкування не в кількості часу, а якість спілкування (увага, повага, розуміння).
• Збираючись на відпочинок з компанією, намагайтеся брати людей, які поділяють ваші інтереси. Оптимально їхати на відпочинок зі схожим складом сім’ї. Однакові турботи, однакові проблеми, взаємодопомога, догляд за дітьми.
• Заведіть з дітьми розмову про літній відпочинок і улюбленому всіма занятті – купанні ( річці, морі, озері). Підкресліть відмінності між морем, річкою, озером. Нагадайте про знаки, що забороняють купатися.

Пам’ятайте:

Відпочинок – це добре. Неорганізований відпочинок – погано! Сонце – це прекрасно. Відсутність тіні – погано! Морське повітря, купання – це добре. Багатогодинне купання – погано! Купання – чудовий загартовуючий засіб. Місце для купання повинне бути неглибоким, рівним, з повільним плином. Перш ніж дати дитині можливість самостійно увійти в воду, необхідно переконатися в тому, що в даному місці не має ям, глибокої тіни, корчів, гострих каменів. У воді разом з дитиною обов’язково повинен знаходитися дорослий.

При купанні необхідно дотримуватися правила:

Не дозволяється купатися натще й раніше як через 1-1,5 години після їжі. У воді діти повинні перебувати в русі. При появі ознобу негайно вийти з води. Розпашілим не можна занурюватися в прохолодну воду.

Рухливі ігри з дітьми на літньому відпочинку

Проводите більше часу на відкритому повітрі в рухливих іграх. Ігри з батьками – це невід’ємна частина розвитку та здоров’я дітей. Це й зміцнення здоров’я і гарний настрій. Спільні ігри зближують батьків і дітей. Ваша дитина прийде в захват, коли побачить серйозного тата, весело грає в м’яч. Для дошкільника «гра – єдиний спосіб звільнитися від ролі дитини, залишаючись дитиною». Для дорослого – «єдиний спосіб знову стати дитиною, залишаючись дорослою». Вирушаючи на відпочинок з дітьми за місто, з компанією, не забувайте взяти із собою необхідні атрибути для гри, це можуть бути м’ячі, ракетки, а також багато іншого, на що вистачить фантазії. Рухливі ігри з предметами (з масажним м’ячем, скакалками, обручем, іншим сезонним спортінвентарем) змагання, естафети будуть сприяти розвитку рухової сфери дитини, а саме об’єму, сили, переключення рухів, хорошої координації і моторної реакції, навчать формувати стратегію поведінки, особливо ігри з правилами.

У що ж можна пограти з дитиною, щоб це доставило радість, а також зміцнило здоров’я вам і вашим дітям? Вибирайте ті ігри, які доступні вашій дитині. Враховуйте, що у дітей швидко пропаде захоплення, якщо вони не відчувають радість перемоги. Згадайте ігри, в які ви грали в дитинстві, навчіть цим іграм своєї дитини. Це доставить величезне задоволення і йому і вам, спогади дитинства дуже приємні! Попросіть дитину познайомити вас з іграми, в які він грає в дитячому саду зі своїми однолітками. Будьте уважним слухачем, адже це самі цінні хвилини вашого спілкування. Крім відмінного настрою ігри сприяють поліпшенню взаємин у сім’ї, зближують дітей і батьків. Пропоную вам певний перелік ігор, які ви можете використовувати з дітьми під час літнього відпочинку.

Ігри з м’ячем

«Їстівне – неїстівне» Це одна з найстаріших ігор. Її правила досить прості. Правила:Гравці стоять в ряд, ведучий кидає м’яч по черзі кожному з гравців, при цьому вимовляє яке-небудь слово. Якщо слово «їстівне», гравець повинен упіймати м’яч, якщо «неїстівне» – відштовхнути. Якщо гравець помиляється, то вона міняється місцями з ведучим.

«Назви тварину» Можна використовувати різну класифікацію предметів (міста, імена, фрукти, овочі тощо).

Правила: Гравці встають по колу і починають передавати м’яч один одному, називаючи слово. Гравець, який не може швидко назвати слово, вибуває з гри. Граючи в таку гру, ви розширюєте кругозір і словниковий запас дитини.

«Дожени м’яч» Якщо у вас на відпочинок виявилося два м’ячі, можна пограти в цю гру.

Правил: Гравці передають по команді мяч один одному, намагаючись, щоб один м’яч не наздогнав інший.

Бажаю, вам цікавого літа, гарного настрою, здоров’я!

 

 

 

 

 

Консультація для батьків на тему:

"Цікаві ігри влітку!"

Сучасні діти шкільного та дошкільного віку практично не грають в ігри у дворі. У наше дитинство нам ці ігри передавали старші діти! А зараз і старші діти не знають як і будь-що можна грати у дворі. Батьки теж обмежені часом щоб пограти з дітьми у дворі, та й ситуація така, що батьки турбуються відпускати дітей на вулицю, їм страшно за життя і здоров'я дітей це природно. Так наші діти грають і в ляльки , але роблять це у екран монітора. Сидя за комп'ютером дитина не отримує повноцінного розвитку, як якщо б він грав з однолітками у дворі. Діти, граючись у дворі не витрачають час на дурниці, а вчаться приймати самостійні рішення. Крім того, рухливі ігри позитивно впливають на розвиток і вдосконалення особистісних якостей дитини. За допомогою дворових рухливих ігор розвиваються спритність, швидкість, сила, витривалість, орієнтування в просторі, влучність і багато іншого.

Особливе значення дворові ігри мають для формування дитячого колективізму. Спостерігаючи за іграми можна побачити, як змінюються і удосконалюються відносини між дітьми, а також як розвиваються навички і якості кожної дитини.                                                                

    Пропоную Вашій увазі гри, знайомлячись з якими багато посміхнуться і згадають своє дитинство.

1. «Качка, качка, гусак"

      Це широко відома гра на п'ятьох або більше учасників, в яку зручно грати у дворі, парку або на пляжі. Всі діти, крім одного, сідають в коло обличчям один до одного. Той, хто залишається, обходить коло, злегка поплескуючи кожного з дітей по голові, і вимовляє при цьому слово «качка». Коли «грюкання» (ведучий) говорить слово «гусак», дитина до чиєї голови тільки що доторкнулися, схоплюється і женеться за «хлопаючим» по колу. «Хлопаючий» намагається оббігти коло і зайняти місце гравця- «гусака», при цьому не опинившись схопленим ім. Якщо це вдається, «гусак» стає новим ведучим і гра триває. Але якщо «гусак» ловить «хлопаючого», то він продовжує ходити по колу.

Варіант гри називається «Кинь хустинку». Замість того щоб сидіти, гравці стоять колом обличчям один до одного. Ведучий ходить поза колом і кидає «носовичок» (шматок матерії) під ноги одному з учасників. Тоді цей гравець підбирає «хустку» і женеться за ведучим, який біжить по колу і намагається зайняти місце переслідує його гравця, який не опинившись схопленим.

Веселощі гарантовано всім - як «качкам»,так і «гусям».

2. «Бейсбол без бази»

Потрібно: гумовий м'ячик або тенісний м'яч.

Правила цієї гри багато в чому схожі на правила гри в пінбол. Гравці кидають гумовий м’ячик або тенісний м'яч в мішені і за поразку кожної отримують право на додатковий удар (одиничний, подвійний, потрійний або удар «з дому»).

Спочатку гравці повинні вирішити, де буде знаходитися їх позиція, а де мішені. В якості мішеней можуть використовуватися камінчики, а ще коробки, купки листя і старі светри. Система нарахування очок повинна відповідати складності мішені. Кожна мішень переривається до певного типу удару. За легкі покладається одиничний удар, за більш складні - подвійний і т.д.

Гравці кидають м'ячі по черзі. Якщо мішень вражена, то команда, в якій значиться влучний гравець, отримує право на відповідний кидок. Якщо гравець не влучив, то його команда пропускає хід. Після трьох ходів, пропущених будь-яким гравцем, на позицію ставиться слідуючий  гравець.  Грайте стільки (періодів гри), скільки хочете, і при цьому ведіть лік очкам. Гравець переможець отримує право вибрати нові мішені.

Отже, відбиває на позицію!Потрібно: бейсбольні приналежності

А ось забавний варіант звичайного бейсболу, призначений для гри неповної командою. Строго кажучи, вам потрібні лише відбиває і кілька гравців зовнішнього поля. Бази в цій грі теж не потрібно. Просто виберіть відповідний м'яч, враховуючи вік і підготовку учасників.

Відбиває підкидає м'яч в повітря і битою посилає його на зовнішнє поле. Однак замість того щоб бігти по базах, гравець кидає біту на землю. Той з інших учасників, хто зловить м'яч, повинен кинути його у напрямку до біти. Якщо м'яч докочується до біти і стосується її, то катнувший  м'яч гравець займає позицію відбиваючого. Якщо м'яч не торкнувся біти, то продовжує гру колишній відбиває. Щоб зробити гру трохи більш складною для відбиваючого, можете накреслити навколо його майданчики коло. Коли відбиває кидає биту, вона повинна впасти на землю всередині цього кола. В іншому випадку той, хто зловить м'яч, автоматично виграє. Порадьте своїй дитині придумати якісь власні правила. Пам'ятайте, що головна мета цієї гри - повеселитися.

Потрібно. М'яч для волейболу або гумовий м'яч

      У «Гаражний м'яч» грають в точності так само, як і в волейбол, за винятком того, що в цій грі потрібно бити м'ячем в гаражний стіну (втім, підійде будь-яка висока стіна) або в схил даху. У грі беруть участь двоє, четверо або шестеро гравців. Все, що вам знадобиться - це стіна (без вікон) і волейбольний  або будь-який великий гумовий м'яч. Нехай учасники розіб'ються на дві команди і вишикуються вздовж стіни. Гравці однієї команди ведуть гру напроти стіни, а гравці іншої повинні відбивати м'яч назад, не хапаючи і не кидаючи його.

Штовхання м'яча туди-сюди триває до тих пір, поки одна з команд на допустить промах. Якщо м'яч упускає хтось із команди, що подає, то вона змінює своє положення. Якщо помилки припускається приймаюча команда, то команді, що подавала зараховується одне очко. Грайте, поки не побачите, що якась команда першої набрала п'ятнадцять очок: тоді гра починається заново.
Для різноманітності міняйте склад команд, підвищуйте необхідний для перемоги рахунок або вибирайте щоразу нову стіну.
Якщо на вулиці проживає багато дітей, можете набрати «лігу гаражного м'яча». Оголосіть офіційний сезон гаражного м'яча і організуйте гри, можливо, навіть світового масштабу.

3. Де живе «Снігова людина»?

Потрібно: тільки ваш час

Навіть якщо у вас маленькі ступні, ви здаєтеся своїм дітям велетнем. У цій грі ви перетворитеся в місцевого «велетня» (так індіанці звуть «снігового людині»), і ваші діти будуть йти за вами по слідах на піску в надії відшукати вас.

Гра починається так само, як і хованки, тобто діти будуть вважати, поки ви ховаєтеся. Вся різниця в тому, що ви залишаєте сліди на піску. Задум гри зводиться до того, щоб використовувати ці сліди як явну перевагу, оскільки з їх допомогою можна водити дітей за ніс (на всякий випадок надіньте ваші найбільші чоботи).

В одному з варіантів гри потрібно пройти по піску задом наперед, зупиняючись у дерев або зборів, а потім піти звичайним кроком в надії збити з пантелику шукачів «велетнів». Заодно стрибайте то вліво, то вправо, щоб створити петляє слід.

Спробуйте перетворити свій слід в лабіринт, який веде до далеких кутах двору. Якщо рухатися тихо, то можна продовжувати плутати сліди і тоді, коли діти стануть просуватися по початковим стежками. Коли вас нарешті оточать, не забудьте гарчати, як «снігова людина», і в люті бити себе по грудях.

4. Потрібно: природні матеріали, крейда

А раптом ваша дитина - майбутній архітектор? Встановити це вам допоможе дане заняття. Його ідея зводиться до того, щоб створити макет міста або району, в якому житлові будинки та інші будівлі будуть представлені камінчиками та іншими природними матеріалами.

Спочатку складіть карту задуманого міста, позначивши на ній вулиці, провулки, загострені ділянки, річкові канали і т.д. Ви і ваша дитина можете намалювати карту, проводячи лінії паличкою по землі або дрібному по садової або в'їзний доріжці.

Потім розкладіть на зображеному ділянці всілякі природні матеріали, щоб створити деталі макета. Дозвольте дитині самостійно придумати правила. Наприклад, соснові шишки він стане використовувати в якості окремих будинків або їх стін, а камінчики будуть зображувати цеглу або цілі будівлі. Дитина може вирішити, що жолуді - це автобуси, а певні насіння - це люди. Крім того, припустимо застосовувати в грі камінчики гальки як автомобілів або ділянок стіни. Прямі гілочки можуть зображати дерева, людей і т.д. Деревні листя підійдуть як спортмайданчиків, прапорів і далі в тому ж дусі. У будь-якому випадку це заняття чудово стимулює дитячу уяву.

5. Потрібно: м'який гумовий м'яч або губка для ванн, брязкальце (сухі боби, поліетиленовий пакет для сандвічів, 2 пластмасових замочка від етикеток, панчіх)

В цю гру грають невеликою групою (найкраще в складі чотирьох або п'яти осіб), причому діти використовують найрізноманітніші предмети.

Учасники сідають у коло, крім одного - ведучого. Ведучий закриває очі, а інші гравці передають по колу «картоплю». Спочатку в грі використовували справжній картопля. Зараз допустимо скористатися гумовим м'ячем, губкою для ванн або саморобної брязкальцем. Щоб зробити брязкальце, засипте півсклянки сухих бобів в поліетиленовий пакет для сандвічів, видавіть з нього зайве повітря, застебніть пластмасовим замочком від етикетки, помістіть в старий панчіх, який зав'яжіть вузлом і застебніть іншим таким замочком.

Коли ведучий оголошує «Стоп!», Той, у кого виявилася «картопля», залишає коло. Саме тому гравці так стрімко передають «картоплю» один одному (до речі, саме тому вам краще використовувати м'яку «картоплю», щоб ніхто не забився, коли надто поквапиться). Гра закінчується, коли залишається єдиний учасник, не рахуючи ведучого. Останній залишився гравець сам стає провідним в наступній грі.

Починаємо перекидати «картоплю!»

6. «Тихіше їдеш, далі будеш - стоп» розвиває координацію, вміння швидко бігати і реагувати на мінливі обставини.
Завдання, що водить - стати спиною до учасників на лінії фінішу (чим більше буде відстань між ведучим і учасниками, тим краще) і голосно вимовити: «Тихіше їдеш, далі будеш - стоп». Поки ведучий говорить (а робити він це може в будь-якому темпі), учасники намагаються якомога далі втекти у напрямку до фінішу. Як тільки ведучий замовкає, потрібно застигнути на місці. Той, хто не встиг зупинитися або зробив випадкове рух, вибуває з гри. Перемагає той, хто добереться до лінії фінішу першим і доторкнеться до ведучого.

7. «Жмурки (новий варіант»)

Потрібно: пов'язка на очі

Це добре відома дитяча гра, в якій гравець із зав'язаними очима ходить на дотик по двору, виловлюючи інших гравців.

Влаштовують цю гру на легко переглядається місцевості, переконавшись, що на землі не валяються іграшки або інші предмети, про які може спіткнутися гравець в пов'язці.

Гравець, який водить, надягає на очі пов'язку. Поки він крутиться на місці п'ять разів, інші розбігаються по двору, вишукуючи зручне місце, де можна сховатися. Коли ведучий закінчує крутитися, він вигукує: «Все!» Решта гравців повинні завмерти на місці.

Тоді ведучий приймається шукати інших учасників гри, вигукуючи «Попався сліпому ...» Інші гравці повинні говорити у відповідь «Бик!», При цьому вони можуть змінювати голос. Ведучий за допомогою цих підказок вистежує гравців.

Варіант цієї гри не містить звукових підказок: той, хто водить, ходить по двору, вишукуючи гравців за допомогою внутрішнього чуття. Учасники повинні стояти на одному місці, але має право рухати тулубом, намагаючись ухилитися від рук ведучого. Що найважче для гравців? Це, звичайно, не хихикати!

8. Гра, яка розвиває зорову пам'ять і увагу.

Для гри вибирається майданчик і визначається ведучий.

На майданчику креслять дві лінії на відстані 5-6 метрів один від одного.

Гравці повинні вишикуватися за однією з ліній. Ведучий стає між

лініями, приблизно посередині спиною до гравців.

Далі він називає який-небудь колір і гравці повинні почати

переходити за іншу лінію.

Якщо у гравців присутній названий колір в одязі, то вони спокійно

проходять повз ведучого за іншу лінію. Якщо такого кольору в одязі немає у

гравця, то він повинен тікати від ведучого. Якщо ведучий заплямував гравця

"Без кольору", то той стає не його місце.

9. Гра «Я знаю п'ять імен»                                                                           

Кількість гравців не обмежена. Однак сильно багато не бажано, з огляду на те, що учасникам доведеться довго чекати своєї черги. Отже, гравці по черзі беруть м'яч і б'ють ним об землю. При кожному ударі вимовляють одне

слово. «Я знаю п'ять імен хлопчиків: Вася - раз, Петя-два, Льоша - три, Вова - чотири, Діма - п'ять». Закінчивши цей ряд слів, переходять до наступного: «Я знаю п'ять імен дівчаток» (назв міст, річок, озер,

марок машин, тварин, птахів, квітів і т.д.).

Якщо гравець помиляється або довго думає, чи «втрачає» м'яч, хід переходить до наступного гравця. Коли м'яч повертається до цього гравця, то він продовжує з того місця, на якому допустив помилку.

Проводьте більше часу на повітрі. Бажаю всім веселого літа!