Консультація для батьків

”Емоційне благополуччя дитини у родині”

 

        Дуже часто суспільство нетерпимо до чужих проблем і недоліків. Штамп «дитина з неблагополучної сім`ї» легко «повісити», проте не всі розуміють, де проходить та межа, яка визначає добробут в родині. Спробуємо розібратися в цьому питанні. 

        Що потрібно робити, щоб малюк в сім`ї ріс гармонійно розвиненим і став повноцінним членом суспільства в перспективі? 

       Психологами були проведені певні види досліджень, в ході яких вдалося встановити, що лише у 40% досліджених дітей сформовано емоційне благополуччя в стосунках з батьками. Приблизно 30% дітей мають відношення до батьків досить двояке і мінливе, здатне змінюватися в залежності від обставин. І цілих 30% дітей не сприймають себе як частину сім`ї, мають бажання від неї відділитися. Це страшні цифри! А винні в цьому в першу чергу ми самі.

        Існує такий стереотип, що дитина вважається «благополучною», якщо вона чисто вимита, акуратно одягнена і не голодна. Мама, яка регулярно купає, пере і вчасно годує свою дитину, вважає свій обов`язок виконаним. Однак це зовсім не так. Всіх цих зовнішніх атрибутів благополуччя недостатньо для того, щоб ваш малюк відчував себе щасливим. У емоційно благополучних дітей є бажання бути схожим на своїх батьків, здійснювати спільну діяльність. Такий малюк почуває себе повноправним членом сім`ї, а це додає йому впевненість у собі і емоційну стабільність. Інші діти (і таких більшість), або повністю заперечують себе як частину родини, або частково. Якщо одні діти в силу тих чи інших причин виявляють свій протест лише іноді, ситуативно, то інші намагаються зробити все поперек встановленим правилам.

    Емоційний контакт мами і малюка бере початок ще в період внутрішньоутробного розвитку. Якщо мама під час вагітності розмовляє з дитиною, гладить живіт, позитивно мислить, оточує себе красивими речами, дитина народжується спочатку емоційно більш стабільною. З самого народження малюк повинен бути оточений турботою і увагою, його повинні оточувати красиві речі, приємні звуки і т.д. Тільки така атмосфера комфорту і затишку - запорука виховання емоційно розвиненої особистості.

           Народження дитини - привід самим змінюватися на краще. Малюк з самого раннього віку копіює модель поведінки батьків. Не варто з`ясовувати стосунки у присутності дітей, а ось зайвий раз обійнятися і поцілуватися - не завадить. Не варто приховувати свої почуття, бути стриманими і відстороненими. Тактильний контакт - важлива складова в розвитку емоційної сфери дитини, особливо якщо ви виховуєте хлопчика. 

        У дівчаток бажання тісно спілкуватися з батьками виникає приблизно до 11 років, тобто в період статевого дозрівання. Дуже важливо не упустити цей момент, так як в противному випадку ваша дочка буде шукати тактильної близькості в стосунках з іншими людьми. Саме брак спілкування часто стає причиною того, що дівчатка рано починають мріяти про те, щоб відокремитися від своєї сім`ї. Такі дівчатка рано виходять заміж, стають молодими мамами і ... гадки не мають, як правильно виховувати дітей. 

        МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ`Ї 

       Стійка психіка дитини найкраще формується в сім`ї, де є присутнім хороший психологічний мікроклімат. Емоційне благополуччя в родині відбивається на всіх відносинах, які малюк буде будувати в майбутньому. Це і спілкування з іншими людьми, і побудова відносин у власній родині і багато інших видів взаємин з навколишнім світом.

        Методи виховання дитини в родині бувають різними, і кожен з них має свої особливості: переваги і недоліки. 

     Найкращий - авторитетний метод виховання в сім`ї - досить популярний серед молодих батьків. Даний метод сповідує рівноправність в сім`ї, постійна взаємодія і відсутність протистояння. Батьки поводяться з дітьми так, як ніби вони рівня, не тиснуть на дитину своїм авторитетом. 

        Головне в цьому методі виховання - постійне спілкування з дітьми. Важливо побудувати відносини з дитиною, які засновані на взаємній повазі інтересів. Вам цікаві проблеми і переживання малюка, а йому небайдужі ваші. 

        Головне завдання батьків - зробити так, щоб певні обов`язки дитини стали для неї захоплюючим заняттям, а не сумною рутиною. Дуже ефективний у цьому плані метод спільної діяльності. Запропонуйте дитині разом робити домашню роботу, а якщо малюк просить вас допомогти йому в якихось власних важливих справах - ніколи не відмовляйте, краще домовитися з дитиною про те, що ви разом зробите це пізніше. 

        Візуальні нагадування - дуже корисний інструмент. Складіть розпорядок дня і повісьте його на видному місці, намагайтеся самі йти за такою інструкції і вимагати цього від дитини. Намалюйте, або напишіть підказки для дитини і розклейте їх по дому. 

        Більше часу проводите разом, нехай доброю традицією стане сімейна вечеря, коли всі сидять за столом і обговорюють минулий день, а не їдять бутерброди по кутах.