Консультація для батьків

"Значення фізичної активності для здоров'я  та розвитку дитини"

Підготувала:

вихователь групи №2 Іванчук В.В.

 Фізична активність має значний вплив на функціонування різних систем організму дитини, зокрема серцево-судинної, дихальної, м'язово-скелетної і нервової систем.

         Фізична активність – будь-який довільний рух тіла, що виробляється скелетними м’язами та вимагає енергетичних витрат.

Тож, давайте розглянемо вплив фізичної активності на кожну з цих систем.

·        Серцево-судинна система є однією з найбільш важливих систем організму, відповідальною за кровообіг, доставку кисню та поживних речовин до тканин. Регулярна фізична активність допомагає в удосконаленні роботи серця, зміцненні серцевого м'яза та покращенні його ефективності. Це сприяє підвищенню об'єму крові, який може бути перекачаний серцем за один скорочувальний цикл, що зменшує навантаження на серце та покращує його функцію. Фізична активність також знижує ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

·        Дихальна система також зазнає позитивних змін через фізичну активність. Під час фізичного навантаження кількість вдихувань збільшується, що сприяє збільшенню обсягу легень та покращенню їх еластичності. Регулярний фізичний рух також покращує функцію дихальних м'язів, підвищує кисневий обмін та знижує ризик розвитку захворювань легенів, таких як бронхіальна астма.

·        М'язово-скелетна система також зміцнюється з фізичною активністю. Регулярні фізичні вправи сприяють зміцненню м'язів, збільшенню маси кісток та покращенню їх щільності. Фізична активність також сприяє розвитку хорошої координації, балансу та гнучкості. Діти, які регулярно займаються фізичними вправами, мають меншу ймовірність отримати травми, а також покращують поставу та сили м'язів.

·        Нервова система також реагує на фізичну активність. Фізичні вправи сприяють покращенню кровопостачання до мозку, що підвищує його функціонування та пам'ять. Регулярна фізична активність також сприяє зменшенню рівня стресу та покращенню настрою. Вона може мати позитивний вплив на здатність до концентрації та сприйняття інформації у дітей.

          Фізична активність має значний вплив на когнітивні та психологічні аспекти розвитку дитини, зокрема на пам'ять, увагу, усвідомлення, настрій та соціальний розвиток.

Отже, розглянемо досліджені ефекти фізичної активності на ці аспекти.

         Пам'ять є важливою когнітивною функцією, і фізична активність може покращити її розвиток у дітей. Дослідження показують, що фізична активність сприяє покращенню епізодичної та просторової пам'яті. Участь у фізичних вправах та іграх здійснює стимуляцію нейронних шляхів та збільшує кровопостачання до гіппокампу - важливої частини мозку, відповідальної за формування та збереження пам'яті.

         Увага є ще одним важливим аспектом когнітивного розвитку дитини, і фізична активність може покращити її якість та тривалість. Регулярні фізичні вправи можуть підвищити рівень активності головного мозку, зміцнити нейронні зв'язки та поліпшити здатність дитини до концентрації. Поєднання фізичної активності з когнітивними вправами, такими як виконання складних завдань чи розв'язання головоломок, може підвищити когнітивні вміння дитини.

         Фізична активність також впливає на усвідомлення та переробку інформації. Вона може сприяти формуванню когнітивних процесів, таких як планування, прийняття рішень та розв'язків проблем. Розумово та фізично навантажувальні вправи сприяють розвитку нейронних шляхів і покращують усвідомлення, що сприяє кращому розумінню та осмисленню отриманої інформації.

         Щодо психологічних аспектів, фізична активність впливає на настрій та емоційний стан дитини. Виконання фізичних вправ стимулює вироблення ендорфінів - гормонів щастя, які підвищують настрій та знижують рівень стресу. Діти, які займаються регулярною фізичною активністю, частіше переживають позитивні емоції та мають кращий психологічний стан.

         Соціальний розвиток також сприяється фізичною активністю, зокрема через участь у спорті та фізичних іграх. Це надає дітям можливість взаємодіяти з ровесниками, розвивати навички співпраці, лідерства та комунікації. Крім того, вони навчаються дотримуватися правил, розвивати спортивний дух та працювати в команді.

         Фізична активність відіграє важливу роль у профілактиці здоров'я дітей, включаючи запобігання хронічним захворюванням, зміцнення імунітету та покращення здорового розвитку. 

Отже, розглянемо аналіз ролі фізичної активності в цих аспектах.

Ø фізична активність є ефективним засобом запобігання хронічним захворюванням у дітей. Регулярна фізична активність допомагає знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань, діабету типу 2, ожиріння, а також деяких видів раку. Вона сприяє покращенню функцій серцево-судинної системи, зміцненню м'язів та кісток, підвищенню рівня енергії та загального фізичного стану.

Ø фізична активність має великий вплив на зміцнення імунітету дитини. Регулярні фізичні вправи покращують кровообіг та лімфообіг, що сприяє покращенню постачання кисню та поживних речовин до клітин імунної системи. Це робить імунну систему сильнішою, здатною боротися з інфекціями та запобігати розвитку хвороб. Діти, які займаються фізичною активністю, частіше мають міцний імунітет та менше схильні до захворювань.

Ø фізична активність сприяє здоровому розвитку дитини. Регулярна фізична активність сприяє правильному формуванню м'язів, кісток та сполучної тканини. Крім того, вона сприяє розвитку рухових навичок, координації та гнучкості. Діти, які активно займаються спортом, зазвичай мають здорову масу тіла, кращу фізичну витривалість та більш стійкий апарат руху.

         Отже, фізична активність має чималий вплив на функціонування серцево-судинної, дихальної, м'язово-скелетної та нервової систем дитини. Регулярне заняття фізичними вправами впливає на їх розвиток та зміцнення, сприяючи загальному здоров'ю та фізичному розвитку дитини. Важливо стимулювати дітей до здорового способу життя, включаючи здорову фізичну активність, для забезпечення їхнього оптимального розвитку.

 

 

Консультація для батьків

"Збагачення словникового запасу у повсякденному житті"

     Словниковий запас дитини буває активним і пасивним. Активний словник – це той, який дитина використовує щодня у повсякденному житті.

     Пасивний словник – це слова, значення яких дитина розуміє, але часто їх не вживає.

     Першорядне, найголовніше значення в розвитку і збагаченні словника дітей відіграє сім’я, батьки. Поповнюємо словник дитини на протязі дня, під час ігор, прогулянок, підготовки до обіду, під час одягання та роздягання.

   

Активне читання та вивчення

• Читайте щодня: Навіть 15 хвилин читання книг різних жанрів допоможе.
• Виписуйте: Створюйте список нових слів та їх значень, щоб використовувати їх пізніше.
• Використовуйте нові слова: Намагайтеся впроваджувати їх у розмови, листи та щоденні записи. 

                                         Практичні вправи

• Розповідайте: Переказуйте друзям прочитане, переглянуті фільми, щоб активувати нові слова.
• Грайте в мовні ігри: Це можуть бути дидактичні ігри з картками, ігри на синоніми/антоніми.
• Описуйте: Грайте з прислівниками, описуючи, як щось відбувається (наприклад, полохливо біжить заєць).
• Обмежте "сміттєві" слова: Відмовтеся від звичних слів-паразитів і свідомо шукайте точніші синоніми, щоб підтримувати розмову,.
• Створюйте речення: Продовжуйте речення або складайте описи до картинок, використовуючи нові слова. 

                             Робота над мовленням

• Говоріть вголос: Тренуйте промови перед дзеркалом, щоб звикнути до нових слів.
• Вивчайте частини мови: Звертайте увагу на іменники, прикметники, прислівники, узагальнюючі слова (фрукти, посуд). 

                                           Інші методи

• Слухайте: Дивіться фільми, телепередачі, щоб поповнювати пасивний словник.
• Використовуйте наочність: Ігри з предметами, картинками та інше допомагають зрозуміти значення слів, особливо дітям. 

                 Консультація для батьків «Виховання    

                самостійності у дітей дошкільного віку»

підготувала вихователь групи № 18

Бондарчук Людмила Іванівна

Зазвичай  батьки починають  замислюватися про самостійність своєї дитини,  коли вона починає  ходити  до школи.  Проте  починати  виховувати  цю якість  потрібно набагато  раніше – і чим раніше,  тим більших  успіхів  можна досягти.      

       

Перш ніж говорити  про те, як же виховувати  в дітях самостійність  і коли

необхідно  це робити,  потрібно визначитися  з тим,  що це таке.  Відповідь на

питання,  що ж таке самостійність, буде різною, залежно від віку дитини. Зазвичай,  самостійність розуміють  приблизно так: «це вміння людини особисто, без стороньої допомоги  управляти і розпоряджатися своїм життям», «це вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки » тощо. Але всі ці визначення практично не застосовані до маленьких дітей - 2-3-х років або  до дошкільнят, хоча і в них ми можемо спостерігати деякі навички самостійності.

Прийнято використовувати  наступне визначення самостійності: «це здатність себе зайняти, здатність чимось займатися самому якийсь час, без допомоги дорослих». Фахівці визначають самостійність таким чином: вміння діяти за власною ініціативою, помічати необхідність своєї участі в тих чи інших обставинах; вміння виконувати звичні справи без звернення за допомогою і контролю дорослого; вміння усвідомлено діяти в ситуації заданих вимог та умов діяльності; вміння усвідомлено діяти в нових умовах  (поставити мету, врахувати умови, здійснювати елементарне  планування, отримати результат); вміння здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінку результатів діяльності; вміння переносити відомі способи дій в нові умови.

Самостійність  розвивається поступово, і починається цей процес досить рано.

Давайте відзначимо найбільш важливі етапи для становлення цієї найважливішої людської якості.

Етапи становлення

Ранній вік.

Вже в 1-2 роки у дитини починають  з’являтися перші  ознаки самостійних дій.

Особливо яскраве прагнення  до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: «Я сам!». У цьому віці вона все хоче робити самостійно, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки. До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості дитини. Як бачимо, передумови розвитку самостійності складаються в ранньому віці, однак лише починаючи з дошкільного віку, вона набуває системність і може розглядатися, як особлива особиста якісність, а не просто як епізодична характеристика дитячої поведінки.

Рекомендації:

1. необхідно пам’ятати, що не потрібно виконувати за дитину те, що вона може зробити сама. Якщо дитина вже навчилася, наприклад, одягатися без допомоги дорослого, то дайте їй можливість робити це самостійно! Звичайно, ви можете одягнути дитину швидше, ніж вона зробить це сама, чи нагодувати її, не 

забруднивши одяг і все навколо. Але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини.

2. слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо вона сама просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли вона чимось зайнята, якщо вона не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай дитина вчиться одягати якісь речі самостійно і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що являє небезпеку для неї, то слід, звичайно ж, захистити її від цього, навіть якщо вона не просить про це.

3. потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: «Я сам!».  Важливо  не перешкоджати їй в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати її спроби до самостійних дій. Дуже  часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: «Не заважай!», «Відійди!», «Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю» і т.д.

Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче помити підлогу, - дайте відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за дитиною калюжі, що утворилися в результаті праці, але зате у неї будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоча попрати свій носовичок? Дозвольте зробити це. Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться перепрати, адже в даний момент не так важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте її дії - адже вона так має потребу в цьому. Головне не робити предметом глузувань її невмілі спроби.

Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослому здається простим і нескладним.

Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити їй помилку і обов’язково підбадьорити, допомогти повірити в те, що у неї обов’язково все вийде.