Практична година 

«МУЗИЧНА СКРИНЬКА»

(психологічна реабілітація дітей засобами музикотерапії)

       Музикотерапія — це процес, у якому застосовується музика та всі сторони її впливу — фізична, емоційна, інтелектуальна, соціальна, естетична і духовна — з метою покращення чи збереження здоров'я  людини. Музикотерапія може бути засобом – профілактики, реабілітації, лікування.

У залежності від активності дітей, ступеня їх участі в музично-процесі і поставлених завдань музикотерапії, вона може бути представлена ​​у формі активної, коли вони активно висловлюють себе в музиці, пасивною, коли дітям пропонують тільки прослухати музику і інтегративною,  коли поряд з музикою задіяні можливості інших видів мистецтва: малювання під музику, музично-рухливі ігри, пантоміма, пластична драматизація під музику, створення віршів, малюнків, оповідань після прослуховування музики та інші творчі форми. Музично-терапевтичні методи, як правило, підбираються індивідуально.

В даний час музикотерапія стоїть на стику декількох наук. Вона пов'язана з медициною, фізіологією, загальною та музичною психологією, музикознавством та іншими науковими сферами. Звернення музиканта - педагога до музикотерапії розширює його професійну компетентність, дозволяє глибше зрозуміти сенс процесів, що відбуваються у психіці людини при спілкуванні з музикою.

У нашому організмі все пов’язано. Конкретні типи нервових клітин реагують на конкретні частоти звукових коливань. Звуковисотність, ритм, гучність, тембр звуку – все має своє значення і різний вплив. Гармонізуючи енерго-інформаційні процеси організму, музика здатна допомогти при:

•                 психосоматичних захворюваннях,

•                 невротичних розладах,

•                 порушеннях гормонального балансу,

•          синдромі хронічної втоми.

Музичні інструменти впливають на різні органи:

v    легені люблять арфу,

v    серце – гітару,

v    шлунок – клавішні інструменти,

v    печінка – флейту,

v    підшлункова залоза – трубу,

v    щитовидна залоза – фортепіано,

v    нирки – саксофон,

v    хребет – барабан,

v    товстий кишечник – губна гармоніка,

v    тонкий кишечник – скрипку,

v    жовчний міхур – гобой тощо.

Виділяють 2 основні типи музики за її впливом на поведінку і стан людини, а саме:

заспокійливу музику, що характеризується правильністю ритму, передбачуваністю динаміки й гармонійніст звучання,

стимулюючу музику, що підвищує енергійність людини, спонукає до діяльності і збуджує емоційність.

Чи знайомі ви з феноменом «зримої  музики»? Це пробудження творчої підсвідомості. Закривши очі, слухаючи музику можна уявити собі образи, які викликає музика. Це можуть бути просто кольорові плями, а можуть бути і яскраві картини. Ваші емоції, викликані музикою, ви можете відобразити фарбами. Давайте спробуємо намалювати музику. А допоможе нам  М.Скорик  «Мелодія».

Які емоції викликала у Вас ця музика? Які образи ви собі уявили? Розкажіть про свій малюнок. Чому вибрали такі фарби?

Психолог Говард Гарднер провів масу досліджень і довів, що музика, подібно до гри в шахи і розгадування кросвордів, здатна активізувати мозкову діяльність, покращувати пам'ять і уява, підвищувати концентрацію уваги.

Коротко класифікація Гарднера виглядає наступним чином.

Класика. Допомагає зосередитися, благотворно впливає на пам'ять, покращує увагу і стимулює процеси мислення. А також розвиває просторове сприйняття світу.

Церковна музика. Психологи вважають, що будь-яка музика, яка виконується в релігійному контексті, будь то спів псалмів, органна музика, читання буддистських сутр під акомпанемент гонга або дзвін, має здатність вводити в транс, надихати, вселяти впевненість, зміцнювати дух людини, а також розслабляти м'язи і зменшувати больові відчуття.

Бароко. Умиротворені тягучі композиції Баха, Генделя, Вівальді, Монтеверді пробуджують у слухача почуття стабільності та безпеки, допомагають позбутися від гніву і дратівливості, проганяють відчуття тривоги і страху. Вважається, що цей музичний стиль сприяє роботі інтелекту.

Джаз, блюз, соул. З одного боку, джазові композиції тонізують і пробуджують емоції, з іншого - налаштовують на романтичний лад, викликають ностальгію, провокують спогади про минуле.

Рок, метал, панк, гранж. Фахівці сходяться на тому, що вплив цих стилів на психіку дуже індивідуально. Одних вона надихає, вселяючи впевненість в собі, - наприклад, боязких може на час зробити відважними і зухвалими. Інших, навпаки, пригнічує, може увігнати в депресивний стан і навіть зробити агресивними.

Для підтримання фізичного та психічного здоров’я дітям корисно брати участь у різноманітних іграх, танцювати і виконувати фізичні вправи під супровід класичних музичних творів бадьорого характеру – мажорних, радісних, піднесених. Такими є, наприклад,  більшість п’єс з дитячих альбомів різних композиторів. Проте слід зауважити, що найбільший музично-терапевтичний вплив на дітей все ж має цілеспрямоване слухання музичних творів.

Зокрема, варто пропонувати слухати дітям уривки різнохарактерних музичних творів – повільних і швидких, сумних і веселих. Таке чергування буде нагадуватиме своєрідну гру настроями, емоціями, образами, що дуже подобається дітям і утримує їхню увагу. Окрім того, це урівноважуватиме занадто збуджених та налаштовуватиме на активність надмірно спокійних малюків.

Оскільки у наш час навіть маленькі діти відчувають шалений ритм життя, то часто бувають нервовими, некерованими, агресивними. Якщо такі психологічні зміни у своїх вихованців помітив педагог, він має обов’язково надавати їм можливість слухати якомога більше спокійної музики.

 «Сеанси» слухання музики під час звичайних музичних занять можливі лише двічі на тиждень – за розкладом. Проте бажаного терапевтичного ефекту можна досягти лише за умови чи не щоденного їх проведення. Задля того музичний керівник має тісно співпрацювати з вихователями та рекомендувати їм здійснювати музично-терапевтичний вплив  і під час занять у групі. Йдеться про мимовільне слухання дітьми спеціальної оздоровчої музики тоді, коли вони залучені до будь-якого виду діяльності, не пов’язаного з вербальним спілкуванням – малювання, ліплення, виконання фізичних вправ тощо. Найоптимальніша періодичність та тривалість таких музично-терапевтичних «сеансів» слухання музики для дітей дошкільного віку та молодшого шкільного віку – щоденно по 30 хвилин.

Музичний матеріал для музично-терапевтичних занять треба добирати дуже ретельно. Насамперед, потрібно намагатися знаходити позитивно-ліричні твори класичних композиторів з гармонійним поєднанням мелодії та ритму,а також звертати увагу на їх назви. Як показує практика, слухання творів з назвами трагічного характеру або такими, що пов’язані з негативними образами («Ніч на Лисій горі», «Павана на смерть інфанти»), можуть викликати у дітей відчуття страху, надмірного переживання , тривоги тощо.

Насамперед рекомендуємо педагогам приділяти увагу класичним творам, спеціально написаним для дітей. Якщо ж є бажання застосувати на своєму занятті класичну музику, яка не розрахована суто на дитяче сприймання, головним критерієм під час добору такої музики має бути інтуїція та власний смак педагога. Позаяк все ж потрібно звертати увагу на гучність музики, її темп та драматичність.

|До вашої уваги орієнтовний репертуар класичних музичних творів, які було б доцільно використовувати на заняттях з дітьми:

·  «Дитячий куточок» К. Дебюссі;

· «Карнавал тварин» К. Сен-Санса;

· «Танці ляльок» Д. Шостаковича;

· «Музичні моменти» Ф. Шуберта;

· «Дитячі сцени» Р. Шумана;

· «Добре темперований клавір» Й-С. Баха;

· «Дитячий альбом» А. Хачатуряна;

· «Багателі» Л. Бетховена;

· «Пісні без слів» Ф. Мендельсона;

· «Маленькі нічні серенади».

Доцільно також поєднувати звучання шедеврів класичної музики зі звуками живої природи: дивовижними за красою звуками голосів птахів, дельфінів, китів, диких тварин; стрекотінням коників, цвіркунів; гуркотом громовиці, шумом дощової зливи, океанічних хвиль тощо.

І наостанок, головна рекомендація педагогам: аби ваші музично-терапевтичні заняття подобалися дітям, вони, насамперед, мають подобатися вам. Все, що робите, має надихати та дарувати насолоду – інакше діти не виявлятимуть інтересу ні до музики, ні до заняття. Якщо врахуєте ці поради, неодмінно відчуєте користь для здоров’я та гармонійного розвитку не лише своїх вихованців, а й самих себе.

 

 "ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРАДНИК БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ"

         Шановні батьки, ваша дитина вперше переступить поріг нового навчального закладу – школи, де на неї чекатимуть цікаві уроки, веселі перерви, змістовне дозвілля, гарні друзі та перша вчителька. Щоб навчання першокласника було цікавим, результативним, приносило користь дитині і радість батькам, ми пропонуємо вам низку порад.

                                      Пам’ятка батькам першокласника:

☝Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.

☝Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

☝Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

☝Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

☝Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

☝Підтримайте першокласника в його бажанні досягнути успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала та емоційна підтримка (“Молодець!”, “Ти так добре впорався!”) здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

☝Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

☝Зі вступом до школи в житті вашого малюка з’явилася людина авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.

☝Навчання – це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

                  10 речей, які повинні виконати батьки першокласника:

1. Малюк, швидше за все, буде хвилюватися і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.

2. Багато хто з батьків вважає, що подарунків цього дня робити не обов’язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання і, з іншого боку, підкреслить важливість події.

3. Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом з дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього… і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!

4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!

5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк вперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.

6. Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.

7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила і, обов’язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона примудрилася щось загубити).

8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів – їм також буде приємно привітати першокласника.

9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.

10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!

          Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

                             Консультація для батьків

«Гра як засіб екологічно-естетичного виховання»

           Навчити дітей бачити красиве - справа складна. Якщо батьки самі щиро люблять природу і дбайливо ставляться до неї, вони зможуть передати ці почуття дітям. Діти дуже спостережливі і чуйні до слів, настрою дорослого, вони швидко бачать позитивне і наслідують своєму наставнику. Любов до природи означає не тільки певний душевний стан, сприйняття її краси, а й її розуміння, її пізнання.

                                       

        Перебуваючи разом з дітьми в парку, помилуйтесь його красою, погодуйте білочку горішками. Акцентуйте увагу дітей на тому, що вона жива істота і також хоче їсти.

 В теплий осінній день, перебуваючи з дітьми біля водойми, зверніть увагу дітей, яка вода в ній - чиста чи брудна? Хто мешкає у водоймі? Зверніть увагу дітей на те, що і рослинам, і тваринам, і птахам, як і людям, вода потрібна чиста.

Завдання полягає в тому, щоб підвести дітей до світоглядних висновків: про єдність і різноманітність природи. Зв’язках і взаємозв’язках між різними об’єктами природи, постійними змінами у природі та її розвитку. Паралельно з цим йде формування  у дітей здатність естетично ставитись до світу, сприймати і оцінювати прекрасне, своєю діяльністю множити красу навколишнього.

Задовольнити дитячу допитливість, залучити дитину до активного освоєння навколишнього світу, допомогти їй оволодіти засобами пізнання зв’язків між предметами і явищами дозволить саме гра. Відображаючи враження від життєвих явищ в образах гри. Діти відчувають естетичні та моральні почуття. 

Гра сприяє поглибленому, розширенню їх уяви про світ. Чим різноманітніші за змістом ігрові дії, тим цікавіше і ефектніше ігрові прийоми. Гра вимагає від дитини бути уважним учасником спільної гри однолітками, він повинен запам’ятати  всі позначення, повинен швидко збагнути. Як вчинити в несподіваній ситуації. З якої треба правильно вийти. 

ЕКОЛОГІЧНІ КАЗКИ ТА ІГРИ ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ 

https://www.youtube.com/playlist?list=PLJTzVUMEfWcUnGgGTu6n2nUKBjYjmuJTb

Грайтеся, любіть та виховуйте своїх діток!

ДІТИ І ВОГОНЬ 

Консультація для батьків 

Обережно: незнайомець!

Навіть якщо ваша дитина ще занадто мала, щоб гуляти без дорослих і відпускати її одну на вулицю ви доки не збираєтеся, вона має чітко засвоїти основні правила спілкування з незнайомими людьми.

Більшість з нас прищеплює дітям, що треба бути вихованим і ввічливим по відношенню до людей, не грубити і не брехати. Усе це, звичайно, так. Але саме тихі, виховані діти частіше стають жертвами злочинців. Адже їх так просто обдурити, а самі вони привчені завжди говорити дорослим тільки правду. Що робити? Невже треба ростити малюка брехуном і грубіяном? Грубіяном ростити не треба, а ось втлумачувати йому, що серед хороших і добрих людей іноді трапляються й погані, просто необхідно.

З раннього дитинства дитина повинна чітко знати важливі правила:

·                   Ніколи не розмовляй з незнайомими людьми і нічого в них не бери.

·                   Ніколи не сідай у машину до незнайомця і нікуди з ним не ходи.

·                   У незнайомої людини не можна брати НІЧОГО: ні цукерки, ні іграшки, ні подарунки, ні щось, що «треба передати мамі».

За ситуації, коли дитині пропонують піти або поїхати куди-небудь з незнайомцем («подивитися колекцію Барбі», «знятися в кіно», «погодувати кошенят» тощо), малюк повинен відповідати тільки одне: «Зараз я спитаю дозволу в мами». Дитина має бути готова і до провокації з боку незнайомця: «Я думав, що ти вже великий, а ти досі в мами дозволу запитуєш!» Відповідь і в цьому випадку має бути тверда і однозначна. Поясніть малюкові, що якщо хто-небудь схопив його за руку і кудись тягне або намагається заштовхати в машину, дозволені АБСОЛЮТНО всі методи самооборони. Можна грубити, брехати, брикатися, кусатися, кричати. До речі, кричати в подібній ситуації треба не «Допоможіть!», а «Це не мій папа (мама)! Мене звуть так-то, подзвоніть моїм батькам по номеру такому-то!» Змалечку пояснюйте дитині, що її тіло належить тільки їй і ніхто не має права доторкатися до неї без її згоди. Намагайтеся не обіймати і не цілувати дитину, якщо вона в цей момент цього не хоче. І ніколи не дозволяйте цього робити іншим людям. Малюк повинен чітко знати, що ніхто не має права брати його на руки без дозволу мами, а якщо таке сталося, то цілком можна поводитися не дуже виховано: голосно кричати і навіть брикатися. Вселяйте дитині, що ви ніколи не попросите незнайому людину забрати її з дитячого садка. І якщо щось подібне станеться, малюк не повинен нікуди йти з цією людиною, навіть якщо незнайомець запевняє, що його попросила мама (папа, бабуся тощо). 

Нагадуйте про все це частіше, частіше, частіше! Діти так легко забувають усе те, чого ми їх навчаємо.

 

 

 Памʼятка  «Правила дорожнього руху»

1. Ходити по тротуарах і пішохідних доріжках, дотримуючись правої сторони.

2. Узбіччям ходити тільки тоді, коли немає іншого безпечнішого шляху. При цьому йти тільки назустріч руху транспорту і в світлу пору доби.

3. Перед тим, як починати перехід через дорогу, вулицю треба зупинитись і приготуватися до переходу, поглянути на обидві сторони ( спочатку на ліву, потім на праву) і лише тоді починати рух.

4.  Перетинати проїжджу частину по назначених пішохідних переходах. Суворо виконувати сигнали світлофора і регулювальника.

5. При відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю треба під прямим кутом до краю проїжджої частини на ділянці, яка вона добре проглядається.

6. Іти, а не бігти через дорогу.

7. Допомагати в переході вулиці тому, хто цього потребує (незрячим, людям похилого віку, малюкам).

8. Дотримуватись правил їзди на велосипеді, самокаті на спеціально відведених доріжках.