Поради батькам

«Гра як основа формування психологічної готовності до шкільного навчання»

 У дошкільному віці у центр процесів розвитку потрапляє сюжетно-рольова гра. Цю діяльність дитини характеризує насамперед те, що в ній моделюються стосунки людей через прийняття на себе дитиною і здійснення різних «дорослих» ролей. Навіщо це потрібно?

      Візьмемо найпоширенішу і стару, як світ, дитячу гру в «доньки-матері». Дівчинка колише на руках ляльку, переповиває, поправляє ковдрочку, говорить їй ласкаві слова і знову носить ляльку на руках. От і вся гра. Що ж усе-таки робить дівчинка? Який тут справжній результат? За зовнішньою простотою дій дитини з лялькою ховається та гама емоцій і почуттів, на якій «світ тримається». 

       Дівчинка «програє» почуття матері до своєї дитини; зовнішні ж дії з лялькою є символами і засобами організації її внутрішнього досвіду. Тому в рольової гри немає і не може бути зовнішнього продукту — результату цієї діяльності. Її результат — у внутрішніх змінах самої дитини. Її продукт — емоційний досвід і здатність дитини утримувати специфічне, задане тією чи іншою роллю ставлення до дійсності. Це дуже важливо для психічного розвитку. Досить сказати, що здатність дітей до навчання за шкільним типом, що нас цікавить, немислима без розвиненої здатності стійко утримувати особливу роль і внутрішню позицію учня. Формується ж ця здатність значною мірою в рольовій грі.

       Однак треба  мати на увазі, що роль учня, як вона існує в рольовій грі, і роль учня, що її приймають на себе учні школи, не одне й те саме. Рольова гра дітей у школу підпорядковується іншим законам, ніж реалізація рольових стосунків у навчальній діяльності школярів. Навчальна діяльність як нова провідна діяльність, що приходить на зміну рольовій грі, знаменує перехід дитини на новий віковий рівень.

  Як уже зазначалося, слабкий розвиток довільної сфери в дітей, що йдуть до школи, ускладнює їхнє навчання. Ігри допоможуть дітям адаптуватися до
шкільного навчання.

Для рольової гри характерним є підпорядкування правилу, пов'язаному з роллю, яку бере на себе дитина. Зв'язок правила з роллю у творчій грі органічний, правила визначаються основним змістом ролі й ускладнюються в міру розвитку й ускладнення цього змісту.

Рухливі ігри з правилами можна розподілити на 5 груп залежно від співвідношення сюжетно-рольового змісту і правил:

1. Імітаційно-процесуальні ігри й елементарні ігри-вправи.

2. Ігри-драматизації за визначеним сюжетом.

3. Ігри з нескладними правилами за сюжетом.

4. Ігри з правилами без сюжету.

5. Спортивні ігри та ігри-вправи з орієнтуванням на певні досягнення.

   Четверта група ігор є провідною для дітей шестирічного віку; третя група ігор трохи поступається четвертій і популярна в дітей від трьох до семи років,
тоді як друга група широко представлена в три-чотирирічному віці, а п'ята — тільки в семирічному, та й то незначною мірою.

   Якщо через неправильну організацію життя дітей у дитячих садках і школах у них не залишається часу для самостійної рольової гри, вони граються вдома,
компенсуючи ці недоліки. Однак домашні ігри мають обмежене значення і не можуть замінити колективну гру. У домашніх умовах часто єдиним товаришем у грі є лялька, а коло стосунків, що можуть бути відтворені тільки за допомогою ляльки, відносно обмежене. І зовсім інша справа — рольова гра в групі дітей з
невичерпними можливостями відтворення будь-яких стосунків і зв'язків, у котрі вступають люди в реальному житті.

                         Гра і розвиток довільної поведінки.

  У грі відбувається істотна перебудова поведінки дитини — вона стає довільною.

   Під час виконання ролі зразок поведінки, що міститься в ній, стає одночасно еталоном, з яким дитина сама порівнює свою поведінку і контролює її (тобто
вона виконує ніби дві функції: грає свою роль і контролює свою поведінку).

   Довільна поведінка характеризується не тільки наявністю зразка, але й наявністю контролю над його виконанням. Таким чином, під час виконання ролі виникає своєрідне роздвоєння, тобто рефлексія. Звичайно, це ще не свідомий контроль. Уся гра перебуває під владою привабливої думки і забарвлена афективним ставленням, але в ній уже містяться всі основні компоненти довільної поведінки. Функція контролю ще дуже слабка і часто потребує підтримки з боку учасників гри, однак значення гри й у тому, що ця функція тут народжується. Саме тому гру можна вважати школою довільної поведінки.

   Через те, що зміст ролей головним чином зосереджений навколо норм стосунків між людьми, у грі дитина ніби переходить у розвинений світ вищих форм людської діяльності, правил людських взаємин. Норми, що лежать в основі людських взаємин, стають завдяки грі джерелом розвитку моралі самої дитини.

        Гра має значення і для формування дружного дитячого колективу, і для розвитку самостійності, і для багато чого іншого.

        У грі дитина оцінює людські стосунки, виявляє, що вони мають певну ієрархію підпорядкування, керування і виконання. Граючись, малюк вчиться осмислено орієнтуватися в переживаннях, оцінювати їх, і завдяки цьому в нього виникає нове ставлення до самого себе, формується самооцінка. У грі виховується
колективізм, уміння і бажання працювати разом, допомагати іншому.

        Дуже важливо, що діти вільно оперують знаннями, уміннями, необхідними в ігровій ситуації. Погляньте на дівчинку, що грає в «доньки-матері». Вона і шиє,
і пере, і обід готує, і ходить у магазин за покупками, і «виховує» своїх ляльок, тобто уявляє реальну ситуацію і діє в ній. Гра створює сприятливі умови для
розвитку інтелекту дитини.

        У грі старшого дошкільника ще мало імпровізації, він, скоріше, копіює доросле чи своє життя, переносить його в гру, але чим старшою стає дитина, тим
більше в грі виявляється власне ставлення до того, що відбувається, тим більше тут вигадки, імпровізації. Усе це показує, що на початкових етапах навчання — дієва ефективна методика.

Особливості проведення сюжетно-рольових ігор з дітьми шестирічного віку.

       Як уже зазначалося, слабкий розвиток довільної сфери в дітей, що приходять до школи, ускладнює їхнє навчання. Ми пропонуємо деякі сюжетно-рольові
ігри й окремі ігрові методики, застосування яких на уроці сприятиме розвитку довільної поведінки у першокласників. Ці ігри та методи допоможуть учителю
налагодити дисципліну на уроці, а дітям дозволять легше засвоїти усну лічбу і звуковий аналіз слова, що лежить в основі навчання школярів.

         Сюжетно-рольові ігри необхідно вплітати у процес навчання як шестирічок, так і дітей семирічного віку, що мають низький рівень розвитку довільності, тому
що ще не досягли такого рівня психічного розвитку, за якого з'являється навчальна мотивація, мотивація досягнення, внутрішня позиція школяра, що дозволяє дитині взяти на себе роль учня і виконувати усі поставлені вимоги. А поки усього цього в дитини ще немає, то її неможливо навчати звичайним способом, оскільки вона не залучається до процесу навчання.

          Гра в такому випадку виступає в якості адекватної для таких дітей форми навчання, оскільки створює необхідну мотивацію засвоєння різних умінь. Усередині гри ефективно розвиватиметься сфера потреб школяра, довільність, інтелект. У міру розвитку дітей у процес навчання можна вводити усе більше й більше звичайних навчальних завдань.

                                Ігри для розвитку тонкої моторики руки.

      Розвивати в дітей тонку моторику руки необхідно для красивого почерку. З цією метою учням пропонують малювати різні бордюри, перемальовувати з дошки геометричні фігури, штрихувати їх тощо. Якщо в дитини немає навчальної мотивації, то вона не буде довго і старанно виконувати запропоновані завдання.
У цьому випадку знову-таки може допомогти ігрова мотивація.

       Дітям можна запропонувати пограти в художників чарівників, під ручкою чи олівцем яких усе оживає, тому вони можуть допомогти героям якогось оповідання чи казки. Потім учням читають невелике оповідання чи казку, де за сюжетом героям доводиться, наприклад, їхати на потязі, а для цього потрібні рейки, які слід намалювати; треба перепливати річку на плоті, який також треба намалювати; заблукавши в лісі, вони хочуть знайти гриби і ягоди, щоб поїсти, художники-чарівники і в цьому можуть їм допомогти тощо.

              Ігри, що сприяють засвоєнню звукового аналізу слів.
   Як свідчить практика, у багатьох дітей виникають проблеми у цьому виді діяльності.

    Гра полягає в наступному. Учням пропонують стати добрими чарівниками і вирушити в країну слів, звідкіля надійшов лист із проханням виручити слова,

які зачаклував у своєму замку злий чаклун. Звільнити слова можна тільки за умови, якщо добрий чарівник правильно визначить звуковий склад слова, який
можна «угадувати» до трьох разів. Якщо і з третього разу слово не буде розчакловане, тобто не буде визначений його звуковий склад, то воно залишається в замку, якщо ж звуковий аналіз буде зроблений правильно, то слово може утекти з замку. Потім учитель описує замок, у якому нудяться зачакловані слова, і говорить, що дорога до нього зараз вільна, тому що злий чаклун кудись пішов. «Ми входимо до першої кімнати, — говорить учитель, — і бачимо в ній слова (дає якісь слова). Спробуймо їх звільнити. Тільки треба поквапитися, поки не повернувся чаклун». Потім кожній дитині по черзі доводиться бути добрим чарівником і розчакловувати слова, а вчитель повідомляє про результат: вдалося чи ні звільнити слова. Гра має проводитися емоційно: учитель разом з учнями радіє з приводу кожного звільненого слова і засмучується через невдачі добрих чарівників.