Пам'ятка для батьків

«Безпека дитини в дома»

Шановні батьки!

Як зберегти дітей від біди, як навчити їх безпечній поведінці та передбачити наслідки небезпечних розваг? 

Ці питання постійно встають перед вами.

Щоб зберегти життя та здоров’я дітей, пам’ятайте та виконуйте наступні поради:

1. Не залишайте дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час!

2. Якщо виникла така потреба, не дозволяйте дитині відчиняти двері незнайомій людині, навіть одягненій в міліцейську форму. Навчіть користуватись дверним вічком, нікому, крім батьків не відчиняти.

3. Навчіть користуватись телефоном для виклику служб: 101, 102, 103, 104. Коли біда чи хвороба захватила зненацька, а дитина одна вдома, вона повинна знати, що необхідно зателефонувати близьким, звернутися до сусідів, викликати швидку допомогу, чітко назвавши свої координати.

4. Розкажіть про небезпеку користуватись ліфтом без супроводу дорослих, а також входити у ліфт з незнайомими людьми.

5. Не дозволяйте дражнити тварин. Попереджайте розвиток в дитині жорсткого відношення до «друзів наших менших».

6. Оснастіть електророзетки в вашій квартирі заглушками. Не допускайте дитину до газових та електричних приладів. Не дозволяйте дітям самостійно вмикати електро - побутові прилади

7. Зберігайте небезпечні предмети ( ліки, сірники, запальнички, гострі та ріжучі інструменти) в недоступних місцях.

8. У дітей необхідно формувати основи самозахисту. 

Рекомендуємо проводити бесіди в цьому напрямку з приведенням різних прикладів, розглядом ілюстрацій та розігруванням ситуацій «Що ти робитимеш, якщо…(незнайомий запропонує цукерку, загубив ключа від квартири, загубився один у місті тощо).

9. Навчайте дітей безпеці життєдіяльності в повсякденні, в процесі організації екскурсій, бесід, спостережень, в створенні ігрових ситуацій та під час розваг.

Своїм прикладом навчайте дітей виконанню цих вимог. Приклад старших є для дітей кращим методом виховання!

Сподіваємось, що ця пам’ятка допоможе Вам зберегти дитину від біди!

 «Правила безпеки на дитячому майданчику» 

Шановні батьки, дітям потрібна увага!

    Травмування з дітьми відбувається через те, що батьки мало приділяють уваги безпеці дітей на ігровому майданчику.

    Забезпечити безпеку малюка на прогулянці цілком можливо, просто необхідно бути уважнішими та обережнішими. Дотримання правил поведінки на дитячому майданчику допоможе вам уникнути травм невиробничого характеру і збереже здоров’я вашої дитини.

    На майданчику є малюки, що гуляють без нагляду батьків. Погано, якщо малюк до цього не підготовлений. Напевно, кожен з вас може згадати, як гуляв один у дворі. Але перш ніж залишити свого малюка, проаналізуйте, обходить він гойдалки автоматично чи відбігає тільки після вашого нагадування, як користується каруселями і т.д.

Основні правила безпеки на дитячих майданчиках

1. Діти дошкільного віку повинні гуляти на майданчику лише під наглядом дорослих. Дитина у віці до 7 років нездатна адекватно оцінювати рівень небезпеки своїх вчинків і, загравшись, може отримати травму сама або травмувати іншу дитину.
2. Перед тим як дозволити дитині грати на дитячому майданчику, дорослі повинні оцінити її безпеку. Необхідно перевірити цілісність ігрових конструкцій, наявність гострих кутів і країв. Гойдалки і каруселі перевіряють на стійкість стан кріплень і сидінь. На самому майданчику не повинно бути небезпечних предметів, наприклад шматків арматури або скла. Якщо майданчик не виглядає надійною і безпечною, краще підібрати для прогулянки інше місце.
3. Краще вибирати майданчики зі спеціальним гумовим покриттям або ті, де насипаний пісок. Асфальтове покриття найбільш небезпечно при падінні і заборонено для використання на дитячих майданчиках.
4. Перед тим як садити дитину на металеву гірку або гойдалки, потрібно перевірити температуру поверхні. У спекотну пору року ігрові елементи з металу сильно розжарюються і можуть обпекти дитину.
5. Важливо правильно підібрати одяг і взуття дитини. Речі краще вибирати без великої кількості застібок, дитина повинна мати можливість вільно рухатися. Не можна пов’язувати дітям дуже довгі шарфи – вони можуть зачепитися за що-небудь. Не варто взувати шльопанці, в них дитині легше впасти.

Зони підвищеної небезпеки

На будь-якому дитячому майданчику чи містечку є ігрові елементи, небезпека отримати пошкодження на яких особливо висока.

Гойдалки

Найпоширеніші травми - це ушкодження, отримані на гойдалках або поряд з ними. Рухома гойдалка - величезна небезпека! Вона може дуже серйозно поранити дитину. Тому батькам, перш за все, слід роз'яснити дитині, що триматись потрібно двома руками і дуже міцно. Також повинні звучати такі застереження, як: "Заборонено ставати на ноги під час катання", "Заборонено зістрибувати з гойдалки - це ризик отримати травму голови", "Попереджай, коли захочеш встати", "Необхідно обходити стороною розгойдані гойдалки",    "Потрібно гойдалку розкачувати збоку".

Крім того, необхідно звернути увагу батькам на технічний стан гойдалок. Переконайтеся, що всі петлі в робочому стані, сидіння прикріплене і надійне, а сама конструкція стійка.

Перш ніж дозволити дитині кататися на гойдалці, проведіть інструктаж: тримайся міцно, сиди спокійно. Також важливо, щоб малюк спочатку зупиняв гойдалку, а потім зістрибував з неї.

Розгойдуючись, металеві або дерев’яні гойдалки здатні завдати серйозну травму, особливо при ударі по голові. Дитина може вдаритися, як впавши з гойдалок, так і проходячи повз, поки гойдається інший малюк.

Дітей потрібно вчити міцно триматися під час розгойдування, обходити стороною рухомі гойдалки, хитаючи одного – триматися збоку, а не перед або за сидінням.

Дитина повинна знати, що при випадковому падінні з гойдалок, йому потрібно присісти, щоб уникнути удару краєм сидіння.

Карусель

Розкручена карусель небезпечна!

Карусель найбільш травмонебезпечна при падінні з неї. Дитину необхідно вчити міцно триматися за ручки і не стрибати на ходу. Розгойдуючи інших дітей, малюк повинен відходити в бік, а не стояти на шляху руху каруселі.

Гірка

У порівнянні з каруселлю, дитяча гірка менш травматична, але й на ній потрібно дотримуватися правил. Спускатися з гірки необхідно по одному.  Якщо вирішили влаштувати "паровозик", то обов'язково під наглядом дорослих і міцно тримаючись один за одного. Дитина, яка чекає вгорі повинна дочекатися поки попередній хто спуститься, відійде в сторону. Багато дітей люблять спостерігати з висоти, але завжди треба враховувати, що той малюк, який стоїть за вашою дитиною може зіштовхнути її вниз. Непідготовлена до польоту дитина може вдаритися або просто злякатися. Тому дорослим треба бути готовими і до такої ситуації. Навіть якщо малюк неодноразово забирався нагору - стійте поряд, страховка потрібна завжди. Обходьте рушійні каруселі і гойдалки на відстані. Забороняйте дитині штовхати іншого на гірці. У спеку гірка розжарюється, в суворий зимовий день покривається кіркою льоду, від чого швидкість польоту з неї подвоюється.

Часта причина травм на гірці – падіння. Діти можуть кататися з гірки тільки під наглядом батьків. Їм потрібно пояснити, що ні в якому разі не можна штовхати один одного.

З’їжджати з гірки потрібно по черзі після того, як звільниться місце внизу. Нагорі гірки повинні бути огородження. Якщо їх немає, не варто пускати на неї малюка.

Турніки, сходи, шведські стінки

Коли малюк освоює конструкції для лазання, краще весь час перебувати біля нього – дитина може раптово злякатися висоти або просто послизнутися і впасти.

Пісочниця

Діти дуже люблять гратися в пісочниці. Перш ніж дозволити малюкові погратися в ній, перевірте вміст пісочниці - в ній можуть опинитися биті стекла, шприци і інші небезпечні предмети. Часто можна помітити, що з рами стирчать цвяхи, каміння з піску, та й взагалі багато чого цікавого. Слідкуйте, щоб діти не сипали один одному пісок в очі, не їли "зварену в відерцях їжу", не били один одного лопатками. Хоча, по суті, в пісочниці ризику дійсно найменше.

Дитину потрібно з раннього віку вчити не торкатися брудними руками до обличчя і не брати пісок в рот. Дитині слід пояснити, що не можна кидатися піском, щоб не потрапити в очі собі або іншим дітям.

Поради батькам

Найкраще, що ви можете зробити, - це кожен раз, прийшовши на дитячий майданчик, проаналізувати стан обладнання і пояснити дитині, чи можна зараз кататися (і чому). З часом малюк зрозуміє, що можна, а що ні, і зможе сам робити висновки. 

Частота травм на майданчику обумовлена тим, що дорослі підсвідомо сприймають його як безпечне місце. Потрібно пам’ятати, що дитина, захоплена грою, не завжди розуміє, що вона ризикує отримати травму. Про його безпеку повинні думати батьки.

У сумці для прогулянок повинні завжди лежати прості антисептичні засоби - серветки, зеленка у вигляді фломастера, пластирі, що дасть можливість надати першу допомогу при невеликих ударах і синцях.

Щоб дитина засвоїла і дотримувалась правил безпечної поведінки на дитячому майданчику, необхідно обговорювати можливі ситуації, розповідати, як їх уникнути. Тоді дитячий майданчик буде приносити тільки радість.

        ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

"ФАКТОРИ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНЬОГО ШКОЛЯРА"

    Наші випускники старших груп цьогоріч вирушать до школи, сповнені сподівань та надій. Однак, надважливим аспектом для маленьких учнів є адаптація до школи, адже це суттєво відрізняється від вже звичного їм садочка.          

Які можуть виникнути труднощі адаптаційного періоду у школі?

        Часто у дитини при переході у школу можуть з’являтися психологічні та соціальні проблеми через нові обов’язки та режим дня. Серед них втома, дратівливість, непослух. Початок шкільного навчання часто є причиною емоційно-стресової ситуації, адже через зміну звичного способу життя на дитину збільшується психоемоційне навантаження. Проявами перенапруженості організму може стати примхливість дітей вдома, часта зміна настрою, складна поведінка тощо. Скільки триватиме цей складний період, однозначно сказати не можна – це індивідуально і залежить не лише від дитини, а й її родини та атмосфери, що там панує.

Ступінь готовності до школи зазвичай оцінюється за такими сферами: біологічна, особистісна, соціально-психологічна та інтелектуальна.

        Психологиня зазначає, що на початковому етапі дитина придивляється до всього нового та вивчає все. Цей період характеризується бурхливою реакцією. Він може тривати два-три тижні. Далі дитина поступово пристосовується до шкільних умов. Дитина стає більш спокійною та врівноваженою. З'являється зацікавленність навчанням, спілкуванням з однолітками тощо.

Фактори, що впливають на те, як дитина адаптується до нових умов життя:

• емоційний і особистісний розвиток дитини, на який впливає і сімейне виховання, і досвід спілкування з однолітками іншими дітьми і дорослими;
• психофізіологічні характеристики дитини;
• рівень інтелектуального розвитку: навичок письма, рахунку і малювання, тонкої моторики.

• Розділити першачків можна на три групи за ступенем адаптації до школи:

  • Перша: діти протягом двох-трьох місяців навчання легко вливаються в дитячий колектив, без особливої напруги виконують вимоги педагога та із задоволенням йдкть до школи. 
  • Друга: діти лише за пів року вливаються у колектив; протягом цього часу часто сваряться з товаришами, бурхливо реагують на зауваження вчителя, їм важко дається навчальна програма.
  • Третя: у дітей ускладнена соціально-психологічна адаптація – вони поводяться конфліктно, мають переважно негативні емоції, є труднощі із засвоєнням шкільної програми.

Як батьки можуть допомогти дитині адаптуватися до нової школи?

• Зранку будіть дитину спокійно 
• Перед початком дня побажайте дитині успіху, знайдіть кілька ласкавих слів. 
• Зустрічаючи дитину після школи, дайте трохи розслабитися. 
• Після школи не поспішайте сідати за уроки.
• Не змушуйте робити всі вправи одразу: 20 хвилин занять – 10 хвилин перерва.
• В спілкуванні з дитиною намагайтеся уникати умов: "Якщо ти зробиш, то...".
• Будьте уважні до скарг дитини на втому чи погане самопочуття

• Дотримуйтеся звичного режиму дня. Це дозволить відчути звичне життя і час буде краще організований.
• Проговоріть правила поведінки: не відволікатися на різні фактори під час навчання, як реагувати на можливі негативні коментарі від однокласників тощо.
• Стимулюйте до активності. Поза навчанням пропонуйте якусь фізичну активність, відвідування цікавих місць та встановлення знайомств з однолітками.
• Комп’ютерна гігієна та кібербезпека. Розберіться разом, як користуватися новими платформами, проговоріть, чим сумнівні інтернет-посилання можуть бути небезпечними.

        Хочу підкреслити, що найважливіше, що можуть зробити батьки в період адаптації, це бути уважними до почуттів і побоювань дитини. Обговорювати питання, які хвилюють, вчасно. Давайте приклад своїм дітям, будьте спокійними та врівноваженими. Демонструйте, що можуть бути певні труднощі, але їх можна подолати, доклавши трохи зусиль. Дайте зрозуміти, що ви — команда, яка повинна бути разом. 

Чинники, які свідчать про успішну адаптацію:

• діти із задоволенням збираються в школу;
• спілкуються з однокласниками;
• запрошують нових друзів;
• багато розповідають про школу;
• позитивний зворотний зв’язок від учителів.

Що свідчить про проблеми з адаптацією:

• пригнічений настрій;
• пошук відмовок іти в школу;
• мовчання та ігнорування;
• погіршення апетиту;
• небажання говорити про школу.

 

Консультація для батьків

«Зміцнення здоров`я дітей засобами фольклору»

             Для виховання у дітей дбайливого ставлення до свого здоров’я в застосовуються принципи народного виховання валеологічної спрямованості. Головна їх мета полягає в тому, щоб навчити дитину з раннього дитинства розумно ставитися до свого здоров’я, поважати фізичну культуру, гартувати свій організм, раціонально харчуватися. Виконання комплексу цих заходів забезпечує оптимальний фізичний розвиток та хороший стан здоров’я дітей та молоді.

             К. Ушинський надавав виняткового значення народним рухливим іграм як засобу фізичного виховання і схвалював дослідження цього засобу зміцнення здоров'я дітей. Валеологічне виховання – перший важливий етап неперервної валеологічної освіти людини, який має забезпечити реалізацію таких завдань:

-виховання в дітей свідомості того, що людина – частина природи і суспільства;

-встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою;

-формування особистості дитини;

-виховання навичок особистої гігієни;

-гартування дитини та її рухова активність;

-профілактика та усунення шкідливих звичок;

-здійснення валеологічного моніторингу.

         Зважаючи на реальність сьогодення і об’єктивні закономірності дошкільної педагогіки, валеологічне виховання повинно бути глибоко національним, тобто базуватися на культурному досвіді народу, його традиціях, звичаях, обрядах та формах соціальної практики. У своїй сукупності базові знання інтегративних видів діяльності дітей дають можливість формувати елементи цілісної наукової картини світу та вирішувати такі завдання:

І. Формувати знання про здоров’я людини як складову біосоціальних систем (природи і суспільства), давати інформацію про:

- складові частини тіла та його анатомічну будову (народні рухливі ігри);

- режим життя, як основу фізичного і психічного здоров’я (приказки, прислів’я) - гігієнічний догляд за тілом (приказки, прислів’я, казки) ;

- рухи тіла та їх значення для здоров’я людини (казки, малі фольклорні жанри) ;

- вплив загартування (природних факторів – сонця, повітря і води) на здоров’я (пісні, приказки) ;

- природне оточення дитини і його здоров’я (казки, легенди) ;

- встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою, доброзичливе ставлення до її об’єктів і дарунків (пісні, казки) ;

- природу, як виток харчування дітей і людей, фізичної, психічної і духовної сили, життєвої радості, наснаги, щастя (казки, пісні, приказки, прислів’я) ;

- особливості відносин між людьми: хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками, відмінність рис характеру, манер, міміки, емоцій, фізичних проявів організму (казки, пісні) ;

- встановлення позитивних відносин між людьми, однолітками;

- культуру поведінки дітей як основу здоров’я;

- дитячі хвороби та їх профілактику (казки, прислів’я) ;

- лікарські рослини, напої, відвари, їх оздоровчу цінність (легенди) ;

ІІ. Формування у дітей зародків валеологічної свідомості, бережливе і дбайливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших людей, як найвищої цінності.

ІІІ. Виховування у дітей мотивації здорового способу життя та мотиваційні установки на пріоритет здоров’я перед хворобами. Здоровий спосіб життя – головна мета формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я.

ІV. Формування практичних вмінь та навичок по зміцненню особистого здоров’я:

- гігієнічному догляді за тілом, його частинами, органами;

- загартуванні, виконанні гімнастичних рухів; засвоєнні культурно – гігієнічних - навичок в їжі;

- правильному харчуванні;

- приготуванні відварів трав, морсів, оздоровчих чаїв;

- спілкуванні з дорослими і товаришами;

- проявах доброти, уваги, милосердя, чутливості до інших людей і дітей;

- самостійному урегулюванні збудженої поведінки;

- користуванні правилами особистої безпеки, дорожньо – транспортного руху, наданні першої допомоги собі та іншим людям при травмах і отруєннях, підвищенні температури, головному болі;

- використанні музики, танців, художнього слова, художніх картин, кольору, рухливих і пальцевих ігор, мімічних і пантомімічних вправ, хореографічних етюдів в особистому оздоровленні;

V. Виховування у дітей бажання брати активну участь в оздоровленні оточуючих людей, використовуючи придбанні елементи практичних навичок.

      З точки зору валеологічного виховання діти 6-річного віку повинні:

·        знати деякі види української національної оздоровчої культури, позитивно відноситися до українських звичаїв, традицій, як витоків здоров’я українського народу, любити рідну мову;

·        дотримуватися правил поведінки, обрядових ритуалів при участі в народних оздоровчих святах;

·              поважати оздоровчі традиції української родини, при бажанні – використовувати;

·        в ігровій, трудовій, навчальній діяльності використовувати прислів’я, загадки, приказки про здоров’я, розуміти їх зміст;

·        розуміти доцільність для здоров’я архітектури українського життя, користь одягу, посуду, їжі, проявляти бажання харчуватися стравами національної кухні, вдягатися в одяг з натуральних тканин;

·        в рухливих іграх виконувати деякі козацькі вправи, танцювати гопак.

        Отже, застосування фольклору, особливо у поєднанні з іншими традиційними і нетрадиційними методами валеологічного виховання дітей дошкільного віку, суттєво впливає на формування, зміцнення і збереження їхнього здоров’я.