Консультація для батьків

«Зміцнення здоров`я дітей засобами фольклору»

             Для виховання у дітей дбайливого ставлення до свого здоров’я в застосовуються принципи народного виховання валеологічної спрямованості. Головна їх мета полягає в тому, щоб навчити дитину з раннього дитинства розумно ставитися до свого здоров’я, поважати фізичну культуру, гартувати свій організм, раціонально харчуватися. Виконання комплексу цих заходів забезпечує оптимальний фізичний розвиток та хороший стан здоров’я дітей та молоді.

             К. Ушинський надавав виняткового значення народним рухливим іграм як засобу фізичного виховання і схвалював дослідження цього засобу зміцнення здоров'я дітей. Валеологічне виховання – перший важливий етап неперервної валеологічної освіти людини, який має забезпечити реалізацію таких завдань:

-виховання в дітей свідомості того, що людина – частина природи і суспільства;

-встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою;

-формування особистості дитини;

-виховання навичок особистої гігієни;

-гартування дитини та її рухова активність;

-профілактика та усунення шкідливих звичок;

-здійснення валеологічного моніторингу.

         Зважаючи на реальність сьогодення і об’єктивні закономірності дошкільної педагогіки, валеологічне виховання повинно бути глибоко національним, тобто базуватися на культурному досвіді народу, його традиціях, звичаях, обрядах та формах соціальної практики. У своїй сукупності базові знання інтегративних видів діяльності дітей дають можливість формувати елементи цілісної наукової картини світу та вирішувати такі завдання:

І. Формувати знання про здоров’я людини як складову біосоціальних систем (природи і суспільства), давати інформацію про:

- складові частини тіла та його анатомічну будову (народні рухливі ігри);

- режим життя, як основу фізичного і психічного здоров’я (приказки, прислів’я) - гігієнічний догляд за тілом (приказки, прислів’я, казки) ;

- рухи тіла та їх значення для здоров’я людини (казки, малі фольклорні жанри) ;

- вплив загартування (природних факторів – сонця, повітря і води) на здоров’я (пісні, приказки) ;

- природне оточення дитини і його здоров’я (казки, легенди) ;

- встановлення гармонійних відносин дітей з живою та неживою природою, доброзичливе ставлення до її об’єктів і дарунків (пісні, казки) ;

- природу, як виток харчування дітей і людей, фізичної, психічної і духовної сили, життєвої радості, наснаги, щастя (казки, пісні, приказки, прислів’я) ;

- особливості відносин між людьми: хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками, відмінність рис характеру, манер, міміки, емоцій, фізичних проявів організму (казки, пісні) ;

- встановлення позитивних відносин між людьми, однолітками;

- культуру поведінки дітей як основу здоров’я;

- дитячі хвороби та їх профілактику (казки, прислів’я) ;

- лікарські рослини, напої, відвари, їх оздоровчу цінність (легенди) ;

ІІ. Формування у дітей зародків валеологічної свідомості, бережливе і дбайливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших людей, як найвищої цінності.

ІІІ. Виховування у дітей мотивації здорового способу життя та мотиваційні установки на пріоритет здоров’я перед хворобами. Здоровий спосіб життя – головна мета формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я.

ІV. Формування практичних вмінь та навичок по зміцненню особистого здоров’я:

- гігієнічному догляді за тілом, його частинами, органами;

- загартуванні, виконанні гімнастичних рухів; засвоєнні культурно – гігієнічних - навичок в їжі;

- правильному харчуванні;

- приготуванні відварів трав, морсів, оздоровчих чаїв;

- спілкуванні з дорослими і товаришами;

- проявах доброти, уваги, милосердя, чутливості до інших людей і дітей;

- самостійному урегулюванні збудженої поведінки;

- користуванні правилами особистої безпеки, дорожньо – транспортного руху, наданні першої допомоги собі та іншим людям при травмах і отруєннях, підвищенні температури, головному болі;

- використанні музики, танців, художнього слова, художніх картин, кольору, рухливих і пальцевих ігор, мімічних і пантомімічних вправ, хореографічних етюдів в особистому оздоровленні;

V. Виховування у дітей бажання брати активну участь в оздоровленні оточуючих людей, використовуючи придбанні елементи практичних навичок.

      З точки зору валеологічного виховання діти 6-річного віку повинні:

·        знати деякі види української національної оздоровчої культури, позитивно відноситися до українських звичаїв, традицій, як витоків здоров’я українського народу, любити рідну мову;

·        дотримуватися правил поведінки, обрядових ритуалів при участі в народних оздоровчих святах;

·              поважати оздоровчі традиції української родини, при бажанні – використовувати;

·        в ігровій, трудовій, навчальній діяльності використовувати прислів’я, загадки, приказки про здоров’я, розуміти їх зміст;

·        розуміти доцільність для здоров’я архітектури українського життя, користь одягу, посуду, їжі, проявляти бажання харчуватися стравами національної кухні, вдягатися в одяг з натуральних тканин;

·        в рухливих іграх виконувати деякі козацькі вправи, танцювати гопак.

        Отже, застосування фольклору, особливо у поєднанні з іншими традиційними і нетрадиційними методами валеологічного виховання дітей дошкільного віку, суттєво впливає на формування, зміцнення і збереження їхнього здоров’я.