КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«НАРОДНІ ІГРИ, ЯК РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ГРОМАДСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ»

           Гра — важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв‘язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра — це життя.

Жива гра дає дитині можливість насолоджуватись вільним проявом своїх фізичних і духовних сил. За словами К. Д. Ушинського, у змісті народної гри є всі доступні форми навчання. Саме у процесі гри діти пізнають грамоту, вчаться рахувати, різнити кольори, виконувати повсякденні дії, набувають навичок самообслуговування та спілкування.

   Видатний лікар та етнолог Є. Покровський називав дитячі ігри «вільним вираженням душевних та фізичних сил дитини». У грі дитина відображає те, що бачить в своїй сім‘ї, віддзеркалює навколишній світ. Народні ігри несуть у собі джерело пізнання та виховання загальнолюдських цінностей. Вони бувають різними. Г. В. Довженко поділила українські народні дитячі ігри на такі групи: 

- ігри, де організуючим началом є пісня; 

- ігри, де таким началом є діалог, який у поєднанні з рухами сприяє створенню розвинутої динамічної дії; 

- ігри, де є невеликий діалог, приспівочка або пісенька, які слабко пов‘язані з самою дією.

   Серед скарбів народної гри є забавлянки, хороводи, танці, віршовані історії, що не мають кінця, рухливі ігри.

   Забавлянки, або утішки, потішки, чукалки — коротесенькі пісеньки чи віршики гумористично-жартівливого змісту, що супроводжуються відповідними рухами, активізують єдність слова та моторики дитини, розвивають її мовлення. Незважаючи на свою простоту, забавлянки сприяють жвавому спілкуванню з довкіллям, формують відчуття прекрасного.

   Цим жанром здавна користувались дорослі у процесі спілкування з маленькими дітьми. Забавлянки співали тоді, коли дитина вже починала сидіти самостійно. Вони покликані стимулювати загальний розвиток дитини і мають практично-побутове призначення: активізувати дитину, заспокоїти її, викликати в неї позитивні емоції. 3абавлянки — напрочуд вдала й доцільна форма спілкування дорослих з дитиною, що сприяє гармонійному розвитку. Це спілкування викликає в маляти почуття фізичного комфорту, радість, активізує сприйняття рiзноманiтних зовнішніх подразників.

   3абавлянка — це i гра, i дія, i пісенька

3абавлянки умовно можна поділити на ігри: з голівкою, пальчиками, ніжками, пiдкидання.

   3абавлянки навчають праці. Пригадайте гру "Сорока-бiлобока". В забавлянці перед дитиною вимальовується ланцюг рiзноманiтних трудових дій, пов‘язаних з домашнім господарством: рубання дров, носіння води, розпалювання печі, приготування каші. Народна система виховання змалечку спрямовувала дитину до працелюбності.

У потішках ми зустрічаємо також i невеличкі казки для найменших. Вони повторюються, мають свій ритм, стосуються звичайних побутових справ.

   3абавлянка спонукає дитину до активної дії, будить позитивні емоції, сприяє фізичному розвитку дитини, розвиває мову та інтелект, формує моральні цiнностi, привчає до охайності й дисципліни.

В народних iгpax зустрічаємо хороводи, iгри-танцi. Хоро, хорос - коло, що нагадує сонячний диск, е символом гармонії. Хороводи присвячували порам року, святам, важливим подіям у житті народу.

Наведемо декілька прикладів таких iгop.

    Народні ігри: 

Подоляночка

Десь тут була Подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала,

Ciм літ не вмивалась, бо води не мала...

Устань, устань Подоляночко,

Умий личко, як ту скляночку,

Візьмися у боки та поскачи трохи...

Попливи до Дунаю, бери дівку з краю. 

А ми просо сіяли

А ми просо сіяли, сіяли,

Ой дід ладо, сіяли, сіяли.

А ми просо витопчем, витопчем,

Ой дід ладо, витопчем, витопчем.

Ой чи же вам витоптать, витоптать?

Ой дід ладо витоптать, витоптать?

А ми коней випустим, випустим,

Ой дід ладо випустим, випустим.

А ми коней виловим, виловим,

Ой дід ладо виловим, виловим.

             

   Забавлянки

Гойда, гойда, гойдаша,

Де кобила, там лоша,

А кобилка в лiсi, 

а лошатко — в cтpici.

Чуки, чуки, чуки, чук.

Наловив дід щук,

А бабуся плотву — годувати дітвору,

А бабуся карасиків — годувати Тарасиків.

А бабуся окуньків — годувати молодців.

Куй, куй, чобіток,

Подай, бабо, молоток.

Не подаси молотка,

Не підкую чобітка,

Молоток срiбленький,

Чобіток золотенький.

Ладунки, ладусі!

А де були?

у бабусі.

А що їли?

Кашку.

А що пили?

Бражку.

А що на закуску?

Хліб та капустку.

      

     

Пальчикові ігри

   Перша іграшка дитини — її ручки та пальці. При ходить той час, коли мама помічає, що її маленька дитина, якій уже 3-4 мiсяцi, розглядає свої пальчики, руки, рухає ними, бавиться протягом тривалого проміжку часу. Малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає своїми пальчиками, тим більше розвиваються мозкові структури.

   Ще у II тисячолiттi до н. е. китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Сучасні дослідження фiзiологiв підтверджують існування такого зв'язку. Прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє поліпшенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

    «Пальчикові» ігри — вiршованi рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних pyxiв рук, пальчиків. Ігри з пальцями допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та iнтeлектуальнi здiбностi дитини, а й приносять задоволення від проведеного разом часу, допомагають у хвилини плачу, стають у пригоді для створення ритму впродовж дня. Пропонуючи малюку таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати вci рухи заздалегідь i поступово її повторювати.    Особливу paдicть приносить дитині ситуація, коли вci члени сім‘ї разом відтворюють гру. Світ «пальчикових» iгop дapyє радість i малятам, i батькам.

        

Перший пальчик — наш дiдycь,

Другий пальчик — то бабуся,

Третій пальчик — наш татусь,

А четвертий — то матуся,

А мізинчик — наш малюк,

Biн сховався тут.

(Показуємо на пальчик та кажемо: „перший пальчик...", i продовжуємо гру, загинаючи кожен пальчик).

Задрімав мізинчик трішки,

Безіменний — стриб у ліжко,

А середній там лежить,

Вказівний давно вже спить.

Вранці вci вони схопились враз —

В дитсадочок бігти час.

(По черзі загинаємо пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкаємося всіх інших - „будимо". Розкриваємо всі пальці „враз").

  

На роботу

Старший встав — не лінувався.

Вказівний за ним піднявся —

Розбудив сусід його.

Той — свого, а той свого.

Встали вчасно вci брати —

На роботу треба йти.

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого. А зі словами: „Встали вчасно вci..." широко розставати nальцi).

 

  Доброго ранку

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, у небі пташки!

Доброго ранку тобі i мeнi!

(Пальцями правої руки по черзі „вітатися" з пальцями лівої руки, торкаючись один до одного кінчиками).

 

  Спечем хлібчик

Спечем, спечем хлібчик

Дітям на обiдчик.

Найбільшому — хліб місити,

А тобі — воду носити,

А тобі — в печі палити,

А тобі — дрова рубати,

А малому — замітати.

Тільки хліба напекли — танцювати почали.

Це робота не легка — витинати гопака.

(Розгинаємо пальчики, починаючи з великого. Імітуємо пальчиками танок).