Практичний порадник

«МУЗИКОТЕРАПІЯ

ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ  

ЕМОЦІЙНОГО ЗДОРОВ'Я ДОШКІЛЬНИКІВ»

Музикотерапія — це процес, у якому застосовується музика та всі сторони її впливу — емоційна, фізична, інтелектуальна, соціальна, естетична і духовна — з метою покращення чи збереження здоров'я  людини.

У залежності від активності дітей, ступеня їх участі в музично-процесі і поставлених завдань музикотерапії, вона може бути представлена ​​у формі:

активної, коли діти активно висловлюють себе в музиці,

пасивної, коли дітям пропонують тільки прослухати музику і

інтегративної,  коли поряд з музикою задіяні можливості інших видів мистецтва: малювання під музику, музично-рухливі ігри, пантоміма, пластична драматизація під музику, створення віршів, малюнків, оповідань після прослуховування музики та інші творчі форми. Музично-терапевтичні методи, як правило, підбираються індивідуально.

Музикотерапія - це один із самих безпечних і доступних способів лікування і запобігання багатьох захворювань. Правильно підібрана музика здатна поліпшити обмін речовин, привести в норму ритм дихання, тиск, пульс і в цілому зробити благотворний вплив на весь організм.

Дитячий організм більш чутливий до всіх видів впливів і музика є воістину цілющим засобом, яке здатне  зробити дитину здоровішою.

Особливий вплив справляє музика на емоційний та психічний стан дитини. Зберіть колекцію улюблених творів, які діють заспокійливо або піднімають настрій, і включіть їх до прослуховування в дитячий розпорядок дня. Такі емоційні розвантаження сприятимуть релаксації, відновленню сил, гарному настрою та самопочуттю, розвитку уяви.

У такій музичній «аптечці» обов'язково повинні бути Моцарт, Бетховен, Бах, Шуберт, Шуман. Класична музика діє розслаблююче, знімає втому, заспокоює, покращує настрій і сон, підвищує здатність до інтелектуальної діяльності і навіть зміцнює імунний захист організму.

Найбільший лікувальний ефект для серця відзначається при прослуховуванні струнних інструментів - гітари, скрипки, віолончелі, альта, арфи.

  Музичні інструменти впливають на різні органи:

v    легені люблять арфу,

v    серце – гітару,

v    шлунок – клавішні інструменти,

v    печінка – флейту,

v    підшлункова залоза – трубу,

v    щитовидна залоза – фортепіано,

v    нирки – саксофон,

v    хребет – барабан,

v    товстий кишечник – губна гармоніка,

v    тонкий кишечник – скрипку,

v    жовчний міхур – гобой тощо. 

          Ніщо так ефективно не знімає біль, як органна музика Баха. Позитивний вплив  органу важко переоцінити.  Він  увібрав в себе звуки багатьох інструментів і є найпотужнішим регулятором енергетики.

Симфонічний оркестр, поєднуючи гармонійне злиття багатьох інструментів, здатний лікувати і підтримувати людину. Поєднання скрипки, фортепіано та гітари особливо улюблені маленькими дітьми.

Виділяють 2 основні типи музики за її впливом на поведінку і стан людини, а саме:

-        заспокійливу музику, що характеризується правильністю ритму, передбачуваністю динаміки й гармонійність звучання,

-        стимулюючу музику, що підвищує енергійність людини, спонукає до діяльності і збуджує емоційність.

Для підтримання фізичного та психічного здоров’я дітям корисно брати участь у різноманітних іграх, танцювати і виконувати фізичні вправи під супровід класичних музичних творів бадьорого характеру – мажорних, радісних, піднесених. Такими є, наприклад, більшість п’єс з дитячих альбомів різних композиторів. Проте слід зауважити, що найбільший музично-терапевтичний вплив на дітей все ж має цілеспрямоване слухання музичних творів.

Оскільки у наш час навіть маленькі діти відчувають шалений ритм життя, то часто бувають нервовими, некерованими, агресивними. Якщо такі психологічні зміни у своїх вихованців помітив педагог, він має обов’язково надавати їм можливість слухати якомога більше спокійної музики.

Бажаного терапевтичного ефекту можна досягти лише за умови щоденного проведення «сеансів» слухання музики. Йдеться про мимовільне слухання дітьми спеціальної оздоровчої музики тоді, коли вони залучені до будь-якого виду діяльності, не пов’язаного з вербальним спілкуванням – малювання, ліплення, виконання фізичних вправ тощо. Найоптимальніша періодичність та тривалість таких музично-терапевтичних «сеансів» слухання музики для дітей дошкільного віку та молодшого шкільного віку – щоденно по 30 хвилин.

Музичний матеріал для музично-терапевтичних занять треба добирати дуже ретельно. Насамперед, потрібно намагатися знаходити позитивно-ліричні твори класичних композиторів з гармонійним поєднанням мелодії та ритму,а також звертати увагу на їх назви. Як показує практика, слухання творів з назвами трагічного характеру або такими, що пов’язані з негативними образами, можуть викликати у дітей відчуття страху, надмірного переживання , тривоги тощо.

Насамперед, варто приділяти увагу класичним творам, спеціально написаним для дітей. Якщо ж є бажання застосувати на своєму занятті класичну музику, яка не розрахована суто на дитяче сприймання, головним критерієм під час добору такої музики має бути інтуїція та власний смак педагога. Позаяк все ж потрібно звертати увагу на гучність музики, її темп та драматичність.

Орієнтовний репертуар класичних музичних творів, які доцільно використовувати:

·  «Дитячий куточок» К. Дебюссі;

· «Карнавал тварин» К. Сен-Санса;

·  «Музичні моменти» Ф. Шуберта;

· «Дитячі сцени» Р. Шумана;

· «Добре темперований клавір» Й-С. Баха;

·  «Багателі» Л. Бетховена;

· «Пісні без слів» Ф. Мендельсона;

· «Маленька нічна серенада» В. А. Моцарта

 

Доцільно також поєднувати звучання шедеврів класичної музики зі звуками живої природи: дивовижними за красою звуками голосів птахів, дельфінів, китів, диких тварин; стрекотінням коників, цвіркунів; гуркотом громовиці, шумом дощової зливи, океанічних хвиль тощо.

І наостанок, головна рекомендація педагогам: аби ваші музично-терапевтичні заняття подобалися дітям, вони, насамперед, мають подобатися вам. Все, що робите, має надихати та дарувати насолоду – інакше діти не виявлятимуть інтересу ні до музики, ні до заняття. Якщо врахуєте ці поради, неодмінно відчуєте користь для здоров’я та гармонійного розвитку не лише своїх вихованців, а й самих себе. 

 Консультація для батьків:

"Корекційні вправи для дітей з порушенням опорно-рухового апарату"

Корекційні вправи з використанням дошки Більгоу

    Балансир, він ще відомий як балансуюча дошка Більгоу (Белгау) – пристрій, який було розроблено для спеціальних вправ, які є частиною методик стимуляція мозочка. Ці вправи чимось нагадують лікувальну фізкультуру.

Проблеми мовного розвитку у дітей, часто пов'язують з порушенням роботи мозочка. І хоча ці порушення можуть бути не єдиною причиною проблем з мовою дитини, виправлення дисфункції мозочка, чому сприяє його стимуляція за рахунок балансира, прискорить в рази процеси корекції порушень мовлення ,покращення м’язового  тонусу та постави.

Також вправи на балансирі рекомендують:

Дітей з алалілею,

Дітям аутичного спектру,

Для дітей з ДЦП,

При моторної незручності,

При порушеннях уважності у дітей,

Гіперактивності,

Затримках мовного розвитку,

Поведінкових порушеннях ...

Порушеннями опорно-рухового апарату

За допомогою вправ на балансуючій дошці поліпшуються такі навички, як:

сприйняття усного та писемного мовлення

механічне читання

математичні обчислення

розвиток пам'яті

фізичні здібності і координацію

балансування

загальна моторика рухів

усвідомлення схеми власного тіла

концентрація уваги.

Завдяки вправам на балансирі, мозочкова стимуляція значно підвищує ефективність корекційних занять з логопедом, психологом, дефектологом. У короткостроковій перспективі досягаються хороші результати в поліпшенні мови, успіхи в навчанні та поведінки дитини.

Методики мозочкової стимуляції, частиною яких є заняття з балансуючою дошкою, активізують розвиток мови, покращують здібності: читання, математики, рукописи, мислення, пам'яті (короткочасної і довготривалої).

Вправи на розвиток еквілібристичної реакції

1.     Залізти і злізти з дошки: а) спереду; в) ззаду; з) з обох сторін.

2.     Можна використовувати орто-пазли, наприклад, пройти по доріжці до дошки, залізти на дошку, виконати вправу, зійти і повернутися по масажній доріжці до необхідного місця

3.     Дитина в положенні сидячи «по - турецьки». Розгойдуючи дошку попросити дитину втримати рівновагу.

4.     Дитина в положенні сидячи на дошці. Вправи для рук - імітація плавання. Можна двома руками по черзі.

     5.    Обертальні рухи руками, двома відразу і по черзі  

6.     Можна використовувати вправи на міжпівкульну взаємодію, наприклад, правою рукою узятися за ліве вухо, а лівою рукою взятися за праве плече і т. д.

7.     Стоячи на дошці, тримати перед собою паличку, зробити вдих і на видиху починати прокатувати паличку між долонями, вимовляючи поставлений звук.

8.  Стоячи на дошці, перенести центр ваги на ліву ногу, вимовляти склад, потім на праву ногу, вимовляти інший склад або повторити цей ж звук.

9.     Стоячи на дошці, нахилитися вперед, взяти м'яч, мішечок.

10. Розташувати м'ячі попереду і з боків від дошки, попросити нахилившись, взяти в руки м'яч певного кольору.

11. Взятися руками за кінці гімнастичної палиці. Піднявши руки вгору, вимовляти склад, наприклад, «Ра», опустити руки, вимовити «Ри». Далі руки зігнуті в ліктях, палиця розташована на рівні живота, повернутися вліво, витягнути руки і вимовити склад «Ру», повернутися в початкове положення, аналогічну дію виконати, повернувшись вправо і вимовити склад «Ро».

Вправи з мішечками

1.     Спочатку стоячи на дошці, обмацували мішечок, здогадуючись, що всередині.

2.     Потім перекладати один мішечок з руки на руку, над головою, спереду під колінами.

3.     Взяти мішечок в праву руку, відвести спочатку в одну, потім в іншу сторону, вимовити склад з автоматизованим звуком, потім, перекласти в праву руку мішечок, підняти руку вгору і вимовити наступний склад, аналогічні маніпуляції з лівою рукою, далі, тримати мішечок двома руками, вимовити склад і витягнути руки перед собою.

4.     Підкидувати та ловити один мішечок з оплесками.

5.     Підкидати та ловити два мішечки, з перекладанням з руки на руку та інші вправи.

6.     Кидати мішечки і м'ячик в мішень на стіні і на підлозі   

7.     Кидати мішечок з відхиленням вліво / вправо, називати слово, попросити повернути мішечок і повторити слово. Цю ж вправу можна виконати з м'ячиком. 

 

Ці вправи також можна виконувати, закріплюючи мовний матеріал.

Незважаючи на те, що вся програма в цілому здається досить простим набором вправ, однак не варто забувати, що при цьому дитині треба намагатися постійно балансувати на дошці і не падати. Стимуляція базальних ганглій відбувається за рахунок багатозадачних вправ: спочатку на координацію рухів, а для дітей старшого віку - і в поєднанні зі звуковими, мовними вправами.

Ігрова фізкультура, корисна для розвитку дитини у всіх напрямках, в тому числі для розвитку мови, а також цікавого способу закріплення мовних навичок.

За допомогою даного методу ми можемо реалізувати поставлені корекційно-розвиваючі завдання, залучаючи в роботу різні системи аналізаторів, що дозволяють досягти бажаного результату.

 

 

Консультація для батьків:

 "Народні ігри, як засіб розвитку соціально-громадянської компетентності"

   Народні ігри – це ігри, які походять з давніх – давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо).

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Вони супроводжують свята та національні обряди, у їх змісті відбиті сезонні явища, звичаї, пов'язані з хліборобською та землеробською працею.

Народні ігри - це історія народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи. З їхньою допомогою  діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.).

Інтерес до народних ігор не згасає. І нині дітлахи теж охоче звертаються до них. Та й педагоги дедалі частіше використовують цю скарбницю народної мудрості в роботі з вихованцями.У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами.

Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення. Промовляння лічилок, які передують чи не кожній рухливій грі, та й самі ігри сприяють формуванню елементарних математичних уявлень та вмінь: у дітей розвивається логічне мислення, кмітливість; вони вправляються в порядковій лічбі; закріплюють назви числівників; у них формуються елементарні часові орієнтири (діти усвідомлюють орієнтири ігрових дій: спочатку; потім, після того, як; перед тим, як; усі одночасно). До того ж, як відомо з психологічних досліджень, саме завдяки ігровій діяльності дитина практично вивчає простір і предметний світ.

Звичайно ж, народні рухливі ігри займають важливе місце у фізичному розвитку дітей, зміцненні їхнього здоров’я, формуванні здорового способу життя. Враховуючи специфіку українських народних ігор О.Яницька класифікує їх за такими групами:

· дидактичні,

· рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,

· рухливі хороводні ігри,

· ігри мовленнєвої спрямованості,  обрядові та звичаєві ігри;

· ігри історичної спрямованості;

· ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

ка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір’ї і біля ставу, на луках і на річці.

Щоб народна рухлива гра пройшла успішно, треба підібрати інвентар та знати етапи її проведення: збір дітей на гру; зацікавлення їх грою; пояснення правил гри; розподіл ролей; гра; підбиття підсумків гри. Ці етапи для усіх вікових груп однакові, різні лише прийоми їх організації.

Пояснення нової гри може здійснюватися по-різному, залежно від її виду та змісту. Якщо у грі є пісня, вірш, недоцільно розучувати їх з дітьми напередодні – бажано ввести їх у гру несподівано. Такий прийом принесе дітям задоволення.

Ознайомлюючи дошкільнят із новою грою, вихователь повідомляє її назву, розкриває зміст і пояснює правила ще до початку гри. Зауважимо – пояснення змісту й правил гри має бути стислим, точним, емоційним.

Ігровою діяльністю дітей керує педагог. Його роль залежить від характеру самої гри, від кількісного та вікового складу гравців, від їхньої поведінки. Чим менші діти, тим активніше виявляє себе педагог. Участь у грі вихователь бере й тоді, коли не вистачає пари. Під час гри він дає вказівки дітям до гри, оцінює їхні дії й поведінку, підказує доцільність виконання рухів. До того ж, дорослий має тримати в полі зору всіх дітей, стежити за самопочуттям кожного.

Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей – етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код українського народу, сформувати новий тип українця, здатного вивести свою державу на світовий рівень культури.

 

 

 

Консультація для батьків:

«7 способів зупинити дитячі істерики»

1. Демонструйте байдужість 

Коли дитина влаштовує істерику в громадському місці, ми часто відчуваємо себе ніяково, що може провокувати нашу злість і роздратування. Якщо ви не будете звертати уваги на капризи дитини, це може виявитися набагато більш ефективним, ніж якщо ви будете злитися, тому що найчастіше діти вередують виключно, щоб привернути вашу увагу. 

 

2. Назвіть почуття дитини 

Маленьким дітям дуже складно зрозуміти, що з ними відбувається. Вони ще не знайомі з власними почуттями, і їм самим складно їх витримувати. Важливо, щоб ви допомогли дитині дати назву його переживанням: "Ти зараз сердишся за те, що я не купила тобі іграшку, яку ти дуже хотів". Важливо висловити своє співчуття і розуміння. Наприклад, ви можете сказати, що теж почуваєте злість, коли не одержуєте те, що хочете. Але злитися можна по-різному, не всі форми вираження почуттів красиві, корисні і дієві. 

 

3. Включайте дитину в боротьбу з істерикою

Істерика у дитини - це знак того, що вона не справляється зі своїми почуттями. Важливо розуміти, що малюк не просто намагається таким чином домогтися своєї мети, але дійсно відчуває величезне емоційне напруження. Це допоможе вам не дратуватися, а об'єднати свої зусилля в боротьбі з істерикою. Придумайте разом з дитиною жартівливу назву того, що з нею відбувається: напала злючка, прийшла тітка Істерика. Це дозволить дитині переключити свою увагу і побачити у вас друга замість кривдника. 

4. Не поспішайте говорити «ні» 

Запобігти дитячій істериці набагато легше, ніж зупинити. "Багато батьків кажуть "ні" занадто швидко, що може миттєво довести дітей до точки кипіння", - кажуть психологи. Показуючи дитині, що ви на її боці, ви зможете запобігти конфлікту. Наприклад, ви можете сказати: "Я хотіла би купити тобі цю іграшку, але, на жаль, вона занадто дорога". Таке пояснення власної позиції набагато краще, ніж коротке різке "ні".

 

 5. Запропонуйте альтернативу 

Проаналізуйте поведінку дитини і ті ситуації, в яких він зазвичай починає вередувати, і обумовте з ним заздалегідь можливі наслідки. Наприклад, якщо ви збираєтеся в магазин і знаєте, що дитина може вимагати іграшку і закочувати істерику через відмову, обговоріть заздалегідь, що ви обидва будете робити в цій ситуації. Наприклад: "Я збираюся в магазин. Я можу взяти тебе з собою, але тільки з умовою, що ти не будеш просити, щоб я тобі щось купила, сьогодні у мене немає такої можливості". Якщо дитина погоджується, то корисно буде домовитися і про те, що буде, якщо домовленість порушиться. "Якщо ти все-таки почнеш вередувати, то мені доведеться більше не брати тебе з собою в магазини (ми з тобою не підемо в кіно, як хотіли, і т. д.)". Таким чином ви не тільки зможете убезпечити себе від дитячої істерики, але і навчите дитину розуміти причинно-наслідкові зв'язки власної поведінки і робити перші важливі вибори в житті. 

6. Скеруйте енергію дитини в інше русло 

На стрес організм дитини відповідає реакцією боротьби або втечі. Тому іноді, щоби запобігти кризі, можна запропонувати дитині альтернативу у вигляді спортивних ігор. Стрибки, танці, гра в доганялки дозволяють вивільнити енергію, накопичену для реалізації стресової реакції. Умовляючи дітей на активні заняття і пропонуючи конкретні варіанти і, можливо, свою компанію, ви допоможете їм зберігати спокій в інший час.

 

 7. Дозвольте дитині загладити свою провину 

Якщо ви дозволите дитині зробити щось, що символічно окупить його провину, тим самим ви невербально повідомте їй, що вона помилилась, але що ви готові прийняти вибачення, - це дозволить вам обом рухатися далі ».

                                    РОЛЬ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

                                       В РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ

Театр - мистецтво прекрасне! 

Воно облагороджує, виховує людину. 

Той, хто любить театр по справжньому, 

Завжди забирає з нього запас мудрості й доброти! 

        Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих людей. Ігри для дітей можна розглядати як імпровізовані театральні постановки, в яких лялька чи сама дитина має свої речі, іграшки, меблі, одяг і т.д. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора і музиканта. Кожна дитина грає по-своєму, але всі вони копіюють у своїх іграх дорослих. По іграх і як в них грають діти можна уявити наше майбутнє суспільство. Тому особливого значення в дитячих освітніх установах можна і потрібно приділяти театралізованої діяльності, всім видам дитячого театру, які допоможуть сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі, підвищити загальну культуру дитини, познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями. Любов до театру стає не тільки яскравим спогадом дитинства, а й відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі.

                                                         

       Театралізована діяльність - це хороша можливість розкриття творчого потенціалу дитини, виховання творчої спрямованості особистості. Діти вчаться помічати в навколишньому світі цікаві ідеї, втілювати їх, створювати свій художній образ персонажа, у них розвивається творча уява, асоціативне мислення, вміння бачити незвичайні моменти в буденному. 

         У сучасному суспільстві батьки прагнуть, якомога раніше навчити свою дитину читати, писати, вирішувати складні завдання, замість того, щоб прочитати книгу, включають диск з мультфільмами, замість спільних розвиваючих ігор купують комп'ютер. Батьки забувають про те, що перш за все потрібно навчити свою дитину захоплюватися і дивуватися, обурюватися і співпереживати. Як правило, такі діти не вміють зайняти себе у вільний час і на навколишній світ дивляться без подиву і особливого інтересу, як споживачі, а не як творці. Найкоротший шлях емоційного розкріпачення, зняття скутості через театралізовану гру.

Театралізована гра розвиває такі якості дітей:

1. Сприяє загальному розвитку (уява, пам'ять, спостережливість, фантазію, мислення).

2. Розвиває цікавість і допитливість.

3. Формує вольові риси характеру.

4. Розвиває виразність мови.

5. Сприяє творчому розвитку особистості.

 При грамотному керівництві у дітей формуються уявлення про роботу артистів, режисера, театрального художника, диригента. Діти усвідомлюють, що спектакль готує творчий колектив, а театр дарує радість і творцям, і глядачам, що пізніше послужить основою для формування узагальненого уявлення про призначення мистецтва в житті суспільства. У певний момент естетичне сприйняття дає поштовх розвитку пізнавальної діяльності дитини, оскільки художній твір не тільки знайомить його з новими явищами, розширює коло його уявлень, але і дозволяє йому виділити істотне, характерне в предметі, зрозуміти художній образ. Естетичне сприйняття дітей не зводиться до пасивної констатації фактів. Дошкільнику доступна внутрішня активність співпереживання, здатність подумки діяти в уявних обставинах. Старші дошкільнята здатні розуміти внутрішній світ персонажів і їх суперечливий характер. Це відкриває перспективи використання театралізованої гри в моральному розвитку дітей.
         Однією з основних форм організації досвіду дитини є «проживання» ними різних ситуацій, вираз свого ставлення до них, виявлення і позначення їх сенсу в символічній формі. Театралізована гра є саме такою формою «проживання».

Таким чином, театралізована діяльність з дітьми не тільки розвиває психічні функції особистості дитини, художні здібності, але і загальнолюдську універсальну здатність до міжособистісної взаємодії, творчості в будь-якій області. До того ж дитину театралізована вистава - це хороша можливість хоча б ненадовго стати героєм, повірити в себе, почути перші в своєму житті оплески.