Консультація для батьків

«Основні чинники пізнавальної та творчої активності малюка»

     На формування особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.

       Музика, художнє слово, зображувальне мистецтво, театр стають для дитини джерелом переживання радощів, відкривають дитині мистецтво, забезпечують багатство вражень.

В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо срийняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд духовної творчості.»

 Творчі прояви у дитини спостерігаються досить рано. Але, на жаль, наука не має достатньо повної характеристики творчих проявів дитини раннього віку.

Зумовлене це насамперед тим, що кожна дитина індивідуальна, отже, творчі прояви в кожної окремої дитини будуть притаманні тільки цій дитині, хоча, безумовно, є й типові творчі прояви, характерні для дітей дошкільників;

 Для дитячої творчості характерним є непередбачуваність, спонтанність. Творчі процеси найчастіше протікають на несвідому рінві, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат. Причому не все, що дивує дитину, буде дивувати дорослого, оскільки світ дитини - своєрідний, непізнанний, індивідуальний – є таким, що не завжди піддається дорослому поясненню;

 І у творчій, і в будь-якій іншій діяльності дитині властиві всеохоплююча допитливість, дослідженя світу: від «Що це таке?» до «Хочу знати все!». Пізнавальна активність дитини спрямована не тільки на пізнання окремого предмета чи явища, а й на розпізнання його устрою, причини, мети, призначення, способу використання й таке інше. Пізнавальний інтерес є важливою складовою пізнавальної активності. Він зростає в процесі накопичення дитиною досвіду пізнавальної діяльності, що також виявляється у дитячій вторчості;

 Формування творчих здібностей у дітей, як правило повязана з грою. Адже давно відомо, що гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку, а отже – й «веде» за собою розвиток дитини. Дошкільнята малюють і – грають, танцюють і – грають, конструюють і – грають, називають слова, вигадують казки й постійно грають. Грають навіть тоді, коли займають серйозною справою. Через гру, експертментування, творчість іде пізнання дитини навколишнього світу. У грі дитина робить спроби знайти своє місце у житті;

 Розвиток цих здібностей вимагає створення певних умов, за яких дитина почуватиметься вільною від впливу дорослого. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні, творче рішення приходить ніби саме собою. Дитина дивується, радіє результатові. Творчі прояви наявні там, де відсутні заборона, стримування, певні знання, моральні принципи тощо.

         Л. Виготський вказував, що у дитячій творчості велику роль відіграє комбінування цілого та частин, реального та вигаданого.

Отже, в самостійній діяльності або під час спільних з дорослим ігор дитині слід ненав'язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне;

Отже, дитяча творчість – своєрідна сфера дитячого життя. Займаючись нею,

дитина діє, спілкується з дорослими та однолітками.

    Будь-яка дитина з’являється на світ з природною пізнавальною спрямованістю, що допомагає їй адаптуватися до нових умов своєї життєдіяльності. Поступово пізнавальна спрямованість переростає в пізнавальну активність – стан внутрішньої готовності до пізнавальної діяльності, що виявляється у дітей у пошукових діях спрямованих на отримання нових вражень про навколишній світ. З ростом і розвитком дитини її пізнавальна активність все більше починає тягти до пізнавальної діяльності.

    Пізнавальна діяльність – це складне особистісне утворення, яке складаєть під впливом найрізноманітніших чинників: і суб’єктивних (допитливість, наполегливість, воля, мотивація, старанність і т.д.), і об’єктивних (навколишні умови, прийоми і методи навчання та виховання).

        У період дошкільного дитинства завдяки пізнавальній активності дитини відбувається зародження уявлень про оточуючий світ. Ці уявлення формуються в процесі розвитку пізнавальної сфери, яка складається з 3-х компонентів:

1. Пізнавальні процеси ( сприйняття, увага, пам’ять, уявлення,

мислення).

2. Інформація (досвід і досягнення накопичені людством на шляху

пізнання світу).

3. Ставлення до світу ( емоційна реакція на окремі об’єкти, предмети,

явища,

і події нашого світу).

        Всі компоненти пізнавальної сфери тісно пов’язані між собою. Основою світосприймання 3-річної дитини є предметний зміст дійсності, її окремі, конкретні, реальні предмети, об’єкти, явища. Дитина пізнає світ за принципом: що бачу, з чим дію, те і пізнаю. Дітей цікавлять зовнішні (що? хто? як?) і внутрішні характеристики предметів (для чого? як?). Але самостійно осягати приховані характеристики предметів трирічна дитина не може ( тому що в її арсеналі один спосіб пізнання:( бачу-дію), їй необхідна допомога дорослих.Необхідно пам’ятати, що пізнавальний розвиток відбувається в повсякденному житті дитини: бесіди, спостереження, гри тощо.

 

Консультація для батьків

”Емоційне благополуччя дитини у родині”

 

        Дуже часто суспільство нетерпимо до чужих проблем і недоліків. Штамп «дитина з неблагополучної сім`ї» легко «повісити», проте не всі розуміють, де проходить та межа, яка визначає добробут в родині. Спробуємо розібратися в цьому питанні. 

        Що потрібно робити, щоб малюк в сім`ї ріс гармонійно розвиненим і став повноцінним членом суспільства в перспективі? 

       Психологами були проведені певні види досліджень, в ході яких вдалося встановити, що лише у 40% досліджених дітей сформовано емоційне благополуччя в стосунках з батьками. Приблизно 30% дітей мають відношення до батьків досить двояке і мінливе, здатне змінюватися в залежності від обставин. І цілих 30% дітей не сприймають себе як частину сім`ї, мають бажання від неї відділитися. Це страшні цифри! А винні в цьому в першу чергу ми самі.

        Існує такий стереотип, що дитина вважається «благополучною», якщо вона чисто вимита, акуратно одягнена і не голодна. Мама, яка регулярно купає, пере і вчасно годує свою дитину, вважає свій обов`язок виконаним. Однак це зовсім не так. Всіх цих зовнішніх атрибутів благополуччя недостатньо для того, щоб ваш малюк відчував себе щасливим. У емоційно благополучних дітей є бажання бути схожим на своїх батьків, здійснювати спільну діяльність. Такий малюк почуває себе повноправним членом сім`ї, а це додає йому впевненість у собі і емоційну стабільність. Інші діти (і таких більшість), або повністю заперечують себе як частину родини, або частково. Якщо одні діти в силу тих чи інших причин виявляють свій протест лише іноді, ситуативно, то інші намагаються зробити все поперек встановленим правилам.

    Емоційний контакт мами і малюка бере початок ще в період внутрішньоутробного розвитку. Якщо мама під час вагітності розмовляє з дитиною, гладить живіт, позитивно мислить, оточує себе красивими речами, дитина народжується спочатку емоційно більш стабільною. З самого народження малюк повинен бути оточений турботою і увагою, його повинні оточувати красиві речі, приємні звуки і т.д. Тільки така атмосфера комфорту і затишку - запорука виховання емоційно розвиненої особистості.

           Народження дитини - привід самим змінюватися на краще. Малюк з самого раннього віку копіює модель поведінки батьків. Не варто з`ясовувати стосунки у присутності дітей, а ось зайвий раз обійнятися і поцілуватися - не завадить. Не варто приховувати свої почуття, бути стриманими і відстороненими. Тактильний контакт - важлива складова в розвитку емоційної сфери дитини, особливо якщо ви виховуєте хлопчика. 

        У дівчаток бажання тісно спілкуватися з батьками виникає приблизно до 11 років, тобто в період статевого дозрівання. Дуже важливо не упустити цей момент, так як в противному випадку ваша дочка буде шукати тактильної близькості в стосунках з іншими людьми. Саме брак спілкування часто стає причиною того, що дівчатка рано починають мріяти про те, щоб відокремитися від своєї сім`ї. Такі дівчатка рано виходять заміж, стають молодими мамами і ... гадки не мають, як правильно виховувати дітей. 

        МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ`Ї 

       Стійка психіка дитини найкраще формується в сім`ї, де є присутнім хороший психологічний мікроклімат. Емоційне благополуччя в родині відбивається на всіх відносинах, які малюк буде будувати в майбутньому. Це і спілкування з іншими людьми, і побудова відносин у власній родині і багато інших видів взаємин з навколишнім світом.

        Методи виховання дитини в родині бувають різними, і кожен з них має свої особливості: переваги і недоліки. 

     Найкращий - авторитетний метод виховання в сім`ї - досить популярний серед молодих батьків. Даний метод сповідує рівноправність в сім`ї, постійна взаємодія і відсутність протистояння. Батьки поводяться з дітьми так, як ніби вони рівня, не тиснуть на дитину своїм авторитетом. 

        Головне в цьому методі виховання - постійне спілкування з дітьми. Важливо побудувати відносини з дитиною, які засновані на взаємній повазі інтересів. Вам цікаві проблеми і переживання малюка, а йому небайдужі ваші. 

        Головне завдання батьків - зробити так, щоб певні обов`язки дитини стали для неї захоплюючим заняттям, а не сумною рутиною. Дуже ефективний у цьому плані метод спільної діяльності. Запропонуйте дитині разом робити домашню роботу, а якщо малюк просить вас допомогти йому в якихось власних важливих справах - ніколи не відмовляйте, краще домовитися з дитиною про те, що ви разом зробите це пізніше. 

        Візуальні нагадування - дуже корисний інструмент. Складіть розпорядок дня і повісьте його на видному місці, намагайтеся самі йти за такою інструкції і вимагати цього від дитини. Намалюйте, або напишіть підказки для дитини і розклейте їх по дому. 

        Більше часу проводите разом, нехай доброю традицією стане сімейна вечеря, коли всі сидять за столом і обговорюють минулий день, а не їдять бутерброди по кутах.