Консультація для батьків

Артикуляційна гімнастика в домашніх умовах шляхом використання ейдетичних завдань

  Серед дітей дошкільного віку найпоширенішою порушення мовленнєвого розвитку.

  Формування правильної звуковимови вимагає великої, клопіткої , системної роботи, неабияких зусиль дитини та уваги й терпіння зі сторони дорослих. Щоб  дитина навчилася правильно вимовляти звуки, їй потрібно навчитися здійснювати складні артикуляційні дії, спостерігати за роботою артикуляційного апарату, зосереджувати увагу на окремих моментах артикуляції, знаходити спільне та відмінне в положенні органів мовлення та свідомо керувати рухами активних органів, контролювати їхню роботу.

  Вироблення точних, повноцінних рухів і дій, відпрацювання їх, об’єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – усе це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Успіх роботи багато в чому залежить від застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються, часом втрачають інтерес до занять. Щоб цікаво було дітям займатись, потрібно використовувати різні способи подачі навчального матеріалу, і одним із них є ейдетика. Саме ейдетика розмовляє з дошкільниками їхньою мовою. Вона залучає всі аналізатори дитини: дозволяє побачити, почути, відчути. У дітей розвивається логічне й асоціативне мислення, уява, творчі здібності.

  Ознайомимося з деякими ейдетичними прийомами та варіантами їх застосування в домашніх умовах під час виконання артикуляційної гімнастики.

  Успішне навчання та розвиток дітей, безперечно, потребує поєднання занять із грою, використання художнього слова, цікавого ілюстративного матеріалу. Дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, а тому легше і швидше долає труднощі, набуває необхідних навичок і знань. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають упевненості у своїх силах, а спеціально дібрані римовані рядки до кожної вправи виховують у дитини увагу до звукового ладу мови, сприяють розвитку мовленнєвого слуху.

  У логопедичній практиці, як відомо, прийнято користуватися певними умовними назвами окремих вправ «Жабки», «Хоботок», тощо, рекомендується використовувати також знайомі дітям картинки-символи із зображенням конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положеннями органів артикуляційного апарату. Символи-картинки з відображенням певних артикуляційних вправ слугують зоровою опорою.

Як проводити артикуляційну гімнастику в домашніх умовах ?

1) Перед усім пам’ятайте, що саме вчитель-логопед правильно підбере артикуляційні вправи, які потрібні вашій дитині.

2) Дотримуйтесь певної послідовності у їх виконанні – від простих до більш складних.

3) Спочатку вправи виконуйте у повільному темпі, обов’язково перед дзеркалом.

4) Кожне заняття для дитини має бути цікавим. На перших заняттях можна обмежитися і дворазовим виконанням вправи, головне, щоб вона була виконана правильно, якісно. Потім кількість повторень збільшується до 10-15 разів.

5) Коли дитина навчиться виконувати рухи, відчувати положення органів артикуляційного апарату, дзеркало можна прибрати.

6)Для дітей потрібна зорова опора, тому доречно використовувати картки із зображенням артикуляційних вправ та символи-картки.

7) Позитивно налаштуйте дитину на роботу, наприклад, прочитайте веселий віршик, запропонуйте загадку. Покажіть символ-картку, зверніть увагу на зображення , запитайте про яку артикуляційну вправу подумала дитина дивлячись на символ-картку, а вже потім починайте виконання вправ.

Наприклад:

1. Артикуляційна вправа «Жабки»

 ( на символ-картці зображення жабки). Запитання: «Про яку артикуляційну вправу ти подумав (ла)?». Відповідь дитини. Дитина уважно слухає віршик, пригадує правильне виконання вправи та виконує її. Аналогічна робота проводиться із наступними вправами.

Жабка їсти захотіла,   

враз взялась вона

за діло -

наловила аж сім мух,

тому й рада :

рот - до вух!

Рота трохи відкрити. Посміхнутись, губи розтягнути так, щоб було видно верхні зуби. Утримувати таке положення під лічбу 10-15 секунд.

2. Артикуляційна вправа «Хоботок»

В зоопарку ми були,

там великі є слони.

А маленький Раві                  

привітався з нами.

Хобот свій він витягав,

«Всім привіт!»- немов казав.

Щоб йому відповісти,

Хоботок зроби і ти.

Краще губи витягай,

Раві швидше привітай.

Витягнути губи сильно вперед, напружити, як при вимовлянні звука У.

3. Артикуляційна вправа «Лопаточка»

Широким я язик зроблю,

на нижню губу покладу.

Гарна вийшла і пласка                 

моя лопатка з язика.

Жаль, така лопатка

не скопає грядки.

Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не дрижав. Утримувати у такому положенні 10-15 секунд.

 

 ПАМ'ЯТКА

Правила поведінки  в умовах надзвичайних ситуації

 воєнного характеру

Необхідно:

·        зберігати особистий спокій, не реагувати на провокації;

·        не сповіщати про свої майбутні дії (плани) малознайомих людей, а також знайомих з ненадійною репутацією;

·        завжди мати при собі документ (паспорт) що засвідчує особу, відомості про групу крові своєї та близьких родичів, можливі проблеми зі здоров’ям (алергію на медичні препарати тощо);

·  знати місце розташування захисних споруд цивільного захисту поблизу місця проживання, роботи, місцях частого відвідування (магазини, базар, дорога до роботи, медичні заклади тощо). Без необхідності старатися як найменше знаходитись поза місцем проживання, роботи та малознайомих місцях;

·        при виході із приміщень, пересуванні сходинами багатоповерхівок або до споруди цивільного захисту (сховища) дотримуватись правила правої руки (як при русі автомобільного транспорту) з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед та надавати допомогу жінкам, дітям, перестарілим людям та інвалідам, що значно скоротить терміни зайняття укриття;

·        уникати місць скупчення людей;

·        не вступати у суперечки з незнайомими людьми, уникати можливих провокацій;

·        у разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку або заходи щодо підвищення безпеки передати її іншим людям (за місцем проживання, роботи тощо);

·        при появі озброєних людей, військової техніки, заворушень негайно покидати цей район;

·        посилювати увагу і за можливості, також залишити цей район, у разі появи засобів масової інформації сторони-агресора;

    у разі потрапляння у район обстрілу сховатись у найближчу захисну споруду , сховище (укриття). У разі відсутності пристосованих сховищ, для укриття використовувати нерівності рельєфу, (канави, окопи, заглиблення від вибухів тощо). У разі раптового обстрілу та відсутності поблизу споруд цивільного захисту, сховища і укриття − лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухам. Голову прикрити руками (за наявності, для прикриття голови використовувати валізу або інші речі). Не виходьте з укриття до кінця обстрілу;

·        надавати першу допомогу іншим людям у разі їх поранення. Визвати швидку допомогу, представників ДСНС України, органів правопорядку за необхідності військових;

·        у разі, якщо ви стали свідком поранення або смерті людей, протиправних до них дій (арешт, викрадення, побиття тощо) постаратися з’ясувати та зберегти як найбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку, встановлення особи тощо. Необхідно пам’ятати, що Ви самі або близькі Вам люди, також можуть опинитись у скрутному становищі і будуть потребувати допомоги.

Не рекомендується: 

·        підходити до вікон, якщо почуєте постріли;

·        спостерігати за ходом бойових дій;

·        стояти чи перебігати під обстрілом;

·        конфліктувати з озброєними людьми;

·        носити армійську форму або камуфльований одяг;

·        демонструвати зброю або предмети, схожі на неї;

·        підбирати покинуті зброю та боєприпаси.

При виявленні вибухонебезпечних предметів забороняється: 

·        перекладати, перекочувати з одного місця на інше;

·        збирати і зберігати, нагрівати і ударяти;

·        намагатися розряджати і розбирати;

·        виготовляти різні предмети;

·        використовувати заряди для розведення вогню і освітлення;

·        приносити в приміщення, закопувати в землю, кидати в колодязь чи річку.

Виявивши вибухонебезпечні предмети, вживайте заходів з означення, огородження і охороні їх на місці виявлення. Негайно повідомте про це територіальні органи ДСНС та МВС за телефоном "101" та "102".

 

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ:

 «Використання АРТ - техніки для психологічного

 розвантаження дітей під час та після війни»

         Війна приносить із собою не лише фізичні загрози, але й емоційні потрясіння, які особливо сильно відображаються на дітях. У ці важкі часи арт-терапія стає важливим інструментом для допомоги дітям розслабитися, переключитися на щось позитивне і відчути себе у відносній безпеці. Це не просто малювання чи ліплення, а процес, що дозволяє дітям висловлювати свої емоції, позбавлятися стресу і знайти внутрішній баланс.

Як арт-терапія допомагає дітям під час війни?

1.    Висловлення емоцій через творчість

Діти не завжди можуть словами пояснити свої страхи, тривоги чи переживання. За допомогою малюнків, аплікацій або ліплення вони можуть виразити те, що відчувають всередині. Це дозволяє їм “вивільнити” свої емоції, не тримаючи їх у собі.

2.    Перемикання уваги на позитив

Під час творчого процесу діти можуть відволіктися від тривожних подій навколо. Вони концентруються на тому, що роблять своїми руками, чи це малювання природи, створення фігурок із глини чи вирізання паперових виробів. Це допомагає їм зосередитися на позитивних емоціях і знизити рівень стресу.

3.    Відчуття контролю та безпеки

У процесі творчості діти мають можливість створювати щось власне, що дає їм відчуття контролю над своїм оточенням. У часи війни, коли контроль над подіями зовні майже відсутній, це дуже важливо для формування відчуття безпеки.

4.    Розвиток навичок самоусвідомлення

Арт-терапія допомагає дітям краще усвідомлювати свої емоції та навчитися з ними працювати. Діти починають розуміти, що можна не лише боятися чи хвилюватися, але й створювати щось прекрасне навіть у складні моменти.

5.     Створення спільного простору для спілкування

Групові арт-терапевтичні заняття сприяють комунікації між дітьми. Вони можуть обмінюватися ідеями, обговорювати свої роботи, підтримувати одне одного. Це формує відчуття спільноти, що є важливим під час стресових періодів.

                                  Які форми арт-терапії можуть допомогти?

·        Малювання: Діти можуть малювати свої емоції, мрії або фантазії. Це один із найпоширеніших та найефективніших методів арт-терапії.

·        Ліплення з глини чи пластиліну: Такий вид творчості допомагає розвивати моторику та знижувати напруження.

·        Колажі: Створення колажів з паперу чи інших матеріалів дозволяє дітям візуалізувати свої думки і бажання.

·        Аплікації: Це допомагає дітям зосередитися на деталях і структурувати свої думки.

Арт-терапія як можливість відчути безпеку

         У світі, де багато чого здається неконтрольованим і небезпечним, арт-терапія створює для дітей “безпечний простір”. Вони можуть вільно творити, не боячись помилок або осуду. Це простір, де їхні думки і почуття приймаються, а творчий процес допомагає знайти внутрішній спокій.

         Важливо пам’ятати, що арт-терапія — це не лише інструмент розваги, але й серйозний метод емоційної підтримки. У наш час, коли діти стикаються з такими викликами, як війна, ця методика дозволяє їм розвиватися емоційно, залишаючись вільними від страхів та негативу.

         Підтримка творчості в цей період — це важливий крок до збереження психологічного здоров’я дітей. Тож, запрошуємо вас заохочувати малюків до творчості, створювати з ними щось нове, даруючи їм спокій і впевненість у майбутньому.

 Консультація для батьків

"Створення сприятливого комунікативного середовища"  

     Для того, щоб дитина могла розвивати свої комунікаційні навички, важливо створити сприятливе середовище, де вона буде почувати себе комфортно і зацікавленою у спілкуванні. Вміння побудувати ефективну комунікацію є важливою складовою успіху в житті, тому психологи рекомендують дотримуватися декількох порад, які допоможуть створити таке середовище.

   Створіть сприятливий емоційний клімат. Дитина повинна відчувати вашу підтримку і розуміння. Важливо показувати інтерес до її думок, почуттів і досвіду. Здатність сприймати та розуміти емоції дитини допоможе вам збудувати відкрите та довірливе спілкування.

      Підтримуйте активне слухання. Важливо вміти почути і зрозуміти дитину, не перебиваючи її та не втручаючись у її монолог. Покажіть, що ви цікавитеся тим, що вона розповідає, і проявляйте зацікавленість у її житті. Запитуйте про її думки, почуття та досвід, це допоможе розвивати її комунікативні навички.

   Використовуйте позитивне підсилення. Заохочуйте дитину до активного спілкування, підтримуйте її ідеї та висловлюйте свою позитивну оцінку. Важливо пам’ятати, що позитивні емоції та підтримка сприяють розвитку комунікативних навичок.

       Вчіть дитину емпатії. Розповідайте їй про важливість розуміння почуттів інших людей. Важливо вміти відчувати емоційний стан іншої людини та вміти виразити свої почуття.

   Створіть можливості для спілкування. Забезпечте дитину можливістю спілкуватися з різними людьми, в тому числі з дітьми різного віку. Це допоможе розвивати її соціальні навички та вміння адаптуватися до різних ситуацій.

    Створення сприятливого комунікативного середовища – це важлива складова розвитку комунікаційних навичок у дитини. Дотримуючись порад професійних психологів, ви зможете створити умови для ефективного та відкритого спілкування, що сприятиме розвитку дитини як особистості.

     Важливість позитивного спілкування в родині

    Уміння позитивно спілкуватися з дитиною є одним з ключових аспектів її розвитку. Вміння встановлювати позитивні стосунки з родиною має велике значення для формування її комунікаційних навичок. Позитивне спілкування забезпечує гармонійний розвиток дитини, сприяє її самовизначенню та впливає на підвищення самооцінки.

      Позитивне спілкування – це прояв турботи, поваги та любові до дитини через слова, жести та вчинки. Воно сприяє підтримці позитивного настрою дитини, стимулює розвиток її творчих здібностей та сприяє формуванню впевненості у собі.

Позитивне спілкування можна розвивати, дотримуючись таких порад:

1.    Слухайте свою дитину уважно та цікавтесь її думками та почуттями.

2. Використовуйте позитивну мову та слова, які підтримують дитину та висловлюють її досягнення.

3. Виявляйте зацікавленість до розповідей дитини та стимулюйте її розмову.

4. Висловлюйте вдячність дитині за добрі вчинки та допомогу.

   Засвоєння позитивних комунікаційних навичок у родині дозволить дитині впевнено спілкуватися з іншими людьми, розвивати свої комунікаційні вміння та забезпечить їй успішне функціонування в суспільстві. Ефективна реакція на критику - поради та стратегії.

Розвиток емоційного інтелекту у дитини

       У сучасному світі, де комунікаційні вміння важливі для успіху в будь-якій сфері життя, розвиток емоційного інтелекту у дитини є надзвичайно важливим завданням. Цей аспект особистісного розвитку дитини допомагає побудувати сильні та здорові стосунки з оточуючими, вирішувати конфлікти, розуміти та контролювати свої емоції.

      Один зі способів розвитку емоційного інтелекту у дитини – це навчання її вмінню розпізнавати та називати свої емоції. Дитина повинна бути здатна висловити свої почуття словами, а не виражати їх лише через поведінку. Важливо навчити дитину розуміти, що кожна емоція має свою причину, а її поява – це нормальна реакція на певну ситуацію.

        Крім того, важливо вчити дитину емоційній саморегуляції. Це означає навчити її контролювати свої емоції та реагувати на них адекватно. Дитина повинна знати, як заспокоїти себе, коли вона почувається роздратованою або засмученою, і як виразити свої емоції без шкоди для себе та інших.

    Ще одним важливим аспектом розвитку емоційного інтелекту є розуміння емоцій оточуючих людей. Дитина повинна вміти сприймати та розуміти емоції інших, а також виявляти емпатію. Це допомагає будувати міцні стосунки з іншими людьми, вирішувати конфлікти та проявляти турботу та розуміння.

      Таким чином, розвиток емоційного інтелекту у дитини – це важлива задача, яку необхідно постійно підтримувати та розвивати. Це допомагає дитині стати емоційно стійкою, впевненою та успішною особистістю, яка вміє ефективно спілкуватися та будувати гармонійні стосунки з іншими.

                       Використання гри як інструменту для комунікації

   У розвитку комунікаційних вмінь у дітей важливе значення має використання різноманітних методик, серед яких особливе місце посідає використання гри. Цей інструмент дозволяє побудувати ефективну комунікацію з дитиною, сприяє розвитку її комунікативних навичок та вмінь.

   Стимулюючи дитину до активної участі в грі, психолог виробляє в ній навички комунікації, такі як слухання, розуміння, вираження власних думок та емоцій. Гра створює сприятливу атмосферу, в якій дитина відчуває себе комфортно та вільно, що сприяє відкритості в спілкуванні.

   Під час гри дитина вчиться сприймати та розуміти власні та чужі емоції, а також вчиться виражати їх у словах. Вона навчається слухати інших, проявляти інтерес до їхніх історій та думок. Гра дає можливість розвивати такі важливі комунікативні навички, як активне слухання, емпатія та співпереживання.

   Крім того, гра є важливим інструментом для розвитку навичок невербальної комунікації. Дитина вчиться сприймати міміку, жести та інші невербальні сигнали, а також вміє використовувати їх для вираження своїх думок та почуттів.

   Завдяки грі дитина отримує можливість відчути себе активним учасником спілкування, розвиває впевненість у собі та власних комунікативних навичках. Використання гри як інструменту для комунікації є важливим етапом у розвитку ефективних комунікаційних навичок у дитини.

Роль сюжетно-рольових ігор у розвитку вміння 

побудувати комунікативні навички

   У процесі розвитку комунікативних навичок у дітей, роль сюжетно-рольових ігор виявляється надзвичайно важливою. Ці ігри допомагають дитині розвивати вміння ефективно спілкуватися, будувати відносини з оточуючими та виражати свої думки та почуття. Вони відіграють значну роль у формуванні комунікативної компетентності, яка є важливим елементом успішної соціалізації.

  Сюжетні ігри дозволяють дитині відчути себе в різних ролях та ситуаціях, що сприяє розвитку її уяви, творчого мислення та емоційної інтелігенції. Під час таких ігор дитина вчиться сприймати світ через очі інших людей, розуміти їх потреби та почуття. Вона навчається висловлювати свої думки та ідеї, слухати інших та спілкуватися з ними на різних рівнях.

   Під час сюжетно-рольових ігор дитина може розігрувати сценарії, де вона виступає в ролі лідера, підлітка, вчителя або іншої професії. Це дозволяє їй розвивати вміння керувати групою, виявляти лідерські якості та вести діалоги з різними людьми. Дитина навчається використовувати мовні засоби для передачі своїх думок та ідей. Вона вчиться формулювати речення, виражати свої думки чітко та зрозуміло, а також слухати інших та відповідати на їх запитання.

   Отже, сюжетно-рольові ігри відіграють важливу роль у розвитку комунікативних навичок у дітей. Вони допомагають дитині вміти ефективно спілкуватися, будувати відносини з оточуючими та виражати свої думки та почуття. Ці ігри сприяють формуванню комунікативної компетентності, яка є важливим елементом успішної соціалізації. 

 

 

 Консультація для батьків

«Ігровий простір дитини: закони

розвитку дитячої гри»

Ігрова діяльність є найдоступнішою для дитини дошкільного віку, оскільки відповідає її психічним і фізичним можливостям. Вона сприяє розвитку інтересів і здібностей дітей, вихованню позитивних якостей, допомагає розширити, поглибити й уточнити уявлення про навколишній світ, про явища природи, ознайомитися з різними властивостями предметів. Гра викликає радісні переживання, бадьорий настрій, що є запорукою доброго здоров’я. У процесі гри діти активно і творчо засвоюють правила та норми поведінки людей, їхнє ставлення до праці, одне до одного. Колективні ігри зближують дітей, зміцнюють їхню дружбу. Гра сприяє сильним емоційним та естетичним переживанням, тому є одним із засобів естетичного розвитку.

На відміну від дорослих, діти намагаються відстоювати своє право на вільний час для улюбленої гри. Кожен з нас, пригадуючи свої дитячі роки, пам'ятає, як було добре грати з друзями у дворі в різні цікаві ігри.

Звичайно, зараз інші часи, інший темп життя і усе це потребує від нас і наших дітей відповідності запитам сучасного суспільства. Протягом дитинства малюки повинні не лише набути знань, умінь та навичок, а й зберегти фізичне, психічне здоров'я, набути морального імунітету, щоб витримати шалений ритм сучасного життя.

На сучасному етапі відбуваються зміни процесу набуття ігрового досвіду, який раніше передавався від старших дітей молодшим у спільних іграх. Сьогодні дорослий відіграє провідну роль у процесі передачі ігрового досвіду дітям. Безсумнівно, треба всіляко підтримувати дитячі ігри, спрямовані на розвиток дитини, адже у грі розвивається все те, що буде потрібно їй у дорослому житті.

У таких іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного дитинства, а й відбувається засвоєння форм спілкування з однолітками.

Відомо, що дитина, яка не грає, перестає бути дитиною. І якщо зробити екскурс у минуле й простежити на прикладі історію гри, ми зрозуміємо, що розвиток суспільства та новітніх технологій завжди був пов'язаний з ускладненням іграшки та появою нових форм дитячої гри. Що вище щабель розвитку цивілізації, то складніше іграшка й більш розгорнута ігрова діяльність дитини, яка завжди була джерелом культури.

Творча гра завжди виникає за бажанням дитини, але ми не завжди прислуховуємося до бажань наших дітей та не враховуємо їхніх інтересів У процесі гонитви за найкращим майбутнім забуваємо, що дитинство — найкраща пора в житті людини, бо тут царює гра.

А хіба сьогодні малюк не заслуговує на яскраві спогади про дитинство? Чи наші діти будуть згадувати своє дитинство як постійне навчання, заучування, переписування зошитів? Чи дадуть сьогоднішні — дбайливі, ніжні, лагідні, розумні, поважні батьки — своїй улюбленій малечі право на щасливе дитинство, у якому належне місце займатиме гра?

Відомо, що провідним видом діяльності в дошкільному віці є гра, адже в ній розвиваються та проявляються такі новоутворення дошкільного дитинства, як розвиток знаково - символічної функції, активної уяви ; засвоєння структури самостійного виду діяльності; привласнення суспільної поведінки та опанування норм партнерської взаємодії; становлення елементів довільної поведінки, у процесі поступового оволодіння вмінням підпорядковувати свої бажання логіці сюжету та вимогам ігрових правил. Усе це дає дитині змогу навчитися самостійно планувати, виконувати і контролювати власну діяльність.

У процесі ігрової діяльності дитина опановує ігрові навички, які спрямовані на досягнення результату — отримання емоційних пізнавальних та інших надбань. Малюка цікавить не стільки результат, скільки сам процес гри та спілкування з однолітками.

Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії.

Так, становлення партнерської взаємодії в дошкільному дитинстві розуміється нами як процес розвитку нових форм спілкування, що характеризується переходом від дії до взаємодії, від відчуття до співчуття, від сприйняття до прийняття, від управління до спільного планування.

Становлення ігрової діяльності на кожному віковому етапі має свої закономірності. Відомо, що паспортний вік і вік “актуального розвитку” не обов'язково збігаються. Дитина може випереджати, відставати й відповідати паспортному віку. Кожна дитина має свй шлях розвитку, і це варто вважати її індивідуальною особливістю.

Процес зародження самодіяльних ігор починається в ранньому дитинстві, з ігор - “розваг” ( Сорока — ворона”, “Кую — кую ніжку” та інш.). У таких іграх дитина отримує позитивні емоції від взаємодії з близькими дорослими.

Продовжується у молодшому дошкільному віці і характеризується зародженням “відображувальних” ігор, у процесі яких малюк навчається “приміряти на себе” образи навколишнього предметного світу, вивчає характерні якості предметів.

Поступово дитина вчиться зосереджуватися на предметних діях з іграшками. На цьому етапі іграшка виконує важливу роль — визначає сюжет і характер дії.

Завдання дорослого на етапі зародження ігрової діяльності полягає в тому, щоб проявляти емоційну зацікавленість до спільних з з дітьми ігор, використовувати сюжетні іграшки залежно від віку дитини. У ранньому дитинстві дорослий виступає як організатор та ініціатор гри, навчає дитину діяти з предметами в процесі спільної діяльності. Так, роль дорослого полягає насамперед в організації предметно-ігрового середовища, у його зміні й відновленні, стимулюванні дітей до рольової поведінки.

Діти четвертого року життя вже готові грати разом з однолітками. Керування грою на цьому етапі розвитку спільної гри здійснюється через доповнення сюжетних іграшок рольовою атрибутикою, що полегшує вибір і прийняття ролі в спільній грі, збагачує ігрові образи, які складають зміст ролі; внесення дорослими в одноманітно повторюваний сюжет гри “ключових” іграшок, які провокують самостійну зміну сюжетних ліній. На цьому етапі дорослий допомагає у вирішенні конфліктних ситуацій з приводу об'єднання індивідуальних ігрових задумів.

Розвиток гри також залежить від того, чи сформовані в дітей навички спільної діяльності. Дитині потрібно не лише усвідомити свій задум, а й зрозуміти задум партнера. У спільній грі виникають ситуації, коли уявлення партнерів про розвиток сюжетної лінії розходиться або учасники гри прагнуть до реалізації ролей, за змістом не пов'язаних між собою. У цьому разі успіх продовження спільної гри залежить від уміння запропонувати партнерові сюжетну подію, що поєднає за змістом ці ролі, або ж добудувати, послідовно продовжити розвиток сюжетної події, що запропонував партнер.

Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії, й на кожному етапі роль дорослого визначається потребами дитини. Дорослий повинен пам'ятати, що його допомога не може порушувати природності дитячої гри, має бути опосередкованою.