сучасні методи 

 загартування

Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування зна­чних зусиль на формування міцного здоров'я дитини. Так що ж робити, щоб дошкільник зростав здоровим? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи, зокрема:

·         - прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;

·         - провітрювання дитячої кімнати та спальні;

·         - обливання;

·         - обтирання;

·         - вмивання прохолодною водою.

    У загартуванні можна використовувати природні чинники, які посилюють позитивний вплив фізичних вправ і сприяють зміцненню організму дитини. Під час такого загартування батькам, вихователям та медичним працівникам слід уважного спостерігати за дитиною.

    Загартовувати - це означає систематично, багаторазово, дозо­вано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби. Наприклад, досягати нормального протікання всіх фізіоло­гічних процесів дитячого організму за будь-яких змін температури.

    Головне завдання батьків у процесі загартування - створюва­ти для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміц­нити вроджені захисні сили організму.

Коли і як починати загартовувати дитину?

    Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетво­ряться на спосіб життя дитини.

    Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здоро­ва, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних про­цедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вими­ти шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.

    Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не - має перевищувати +18...+20 °С, а вода для умивання - не вище ніж +17 °С. Провітрюва­ти кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження - уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.

    Загартовування водою слід проводити поступово - через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1 °С, водночас уважно стежи­ти за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.

    Іноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зо­крема у зв'язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно від­новити, проте продовжувати за температури води не нижче за +23 °С і меншої тривалості самої процедури.

Які способи загартовування рекомендувати батькам дошкільників?

    Про те, як правильно загартовувати дитину, варто порадитися з педіатром. Знаючи особливості розвитку дитини, він може дати конкретні рекомендації. Розглянемо найбільш поширені способи за­гартування.

    Одяг дитини необхідно добирати відповідно до погодних умов і рівня її фізичної активності. Через високу рухову активність діти менше мерзнуть ніж дорослі. Одяг має бути з натуральних тканин, щоб дитина не пітніла.

    Завжди можна взяти з собою на прогулянку запасні речі, в які вдягнути дитину, якщо похолоднішає.

    Удома треба одягати дитину так само, як дорослого. Якщо в помеш­канні тепло, досить трусиків і майки. Ходити вдома найліпше босоніж, але не по підлогах із кахелю чи ламінату, застеленому на бетонну пли­ту. У такому випадку необхідно одягати шкарпетки чи взувати капці.

    Важливим способом загартовування є прогулянки на свіжому повітрі. Уже з перших днів життя дитині необхідно хоча б декілька годин перебувати надворі.

    Вплив сонячного проміння — головне джерело вітаміну D), який у свою чергу відповідає за правильний ріст дитини. Тому варто яко­мога більше вільного часу проводити на свіжому повітрі, тим більше в теплу пору року. Улітку можна поставити на балконі або біля бу­динку басейн, у якому дитина плескатиметься.

    Також потрібно якнайчастіше виїжджати на природу: до лісу, річки, моря.

     Повітряні ванни - це ефективний спосіб загартування, який проводять у будь-яку пору року в приміщенні за температури +16 °С..+18 °С. При цьому дитину одягають лише в білизну.

    Приймати повітряні ванни починають за температури +18 °С й тривалості 5-10 хв. Протягом подальших десяти днів тривалість повітряних ванн поступово збільшують до 20 хв., а потім знижують температуру в кімнаті на 1 °С кожні 5 днів. Лише вже загартовані діти можуть приймати повітряні ванни за температури +10...+12 °С. У весняний і літній періоди повітряні ванни приймають надворі.

    Дуже корисною для організму дитини є ходьба босоніж. Улітку на свіжому повітрі можна ходити по траві, піску, гальці тощо. У приміщен­ні ж доцільно застосовувати загартувальний комплекс «соляна доріж­ка». Розпочинається «соляна доріжка» резиновим килимком з висту­пами, на якому дошкільник стрибає. Це активізує рефлекторні точки стопи, що позитивно вливає на імунітет. Потім дитина ходить босоніж: по махрових рушниках, змочених у розчині морської чи кам'яної солі Далі дитина йде, витираючи ноги від солі, змоченим прісною водою рушником. Останній етап «соляної доріжки» — прогулянка сухим руш­ником. Після закінчення вправи дитина має одягти сухі шкарпетки.

    Запорукою міцного здоров'я є водне загартовування. Корисно в кін­ці кожного купання обливати дитину водою, на декілька градусів холод­нішою, ніж була під час купання. Поступове зниження температури водії поліпшує тонус її м'язів і підвищує імунітет. Для поліпшення кровообі­гу, стимулювання обміну речовин і заспокоєння нервової системи у воду можна додавати багату на мікроелементи морську сіль або відвари трав,

    Слід зазначити, що загартовування водою слід починати в теплу пору року, щоб до осені організм дитини вже був добре загартований.

    Для дітей, які часто страждають на нежить і кашель, підго­товкою до водних процедур є сухі розтирання тіла жорсткою волоха­тою рукавичкою до почервоніння шкіри.

    Проводити розтирання слід одразу після ранкової гімнастики. Через два тижні регулярних розтирань можна перейти до вологих обтирань. Рукавичку потрібно змочити водою за температури +30 °С, віджати і швидко обтерти груди і живіт дитини, а потім витерти їх махровим рушником. Так само розтерти спину, потім - руки і ноги.

    Кожні 5-7 днів температуру води знижують на 1 °С, доки вона не буде +15 °С. Якщо дотик вологою рукавичкою дитині неприєм­ний, можна не знижувати температуру води, а залишити на позначці +20 °С. Такі обтирання потрібно проводити впродовж року.

    Простим і доступним способом підвищення імунітету є спеці­альний гартувальний масаж, що проводять у чотири етапи:

 

Тиждень	Засоби для розтирання дитини
Перший	Суха рукавиця
Другий	Волога рукавиця, змочена в теплій воді
Третій	Волога рукавиця, змочена водою нижчої температури
Четвертий	Масажна щітка

 

 

 

   

 Темп зниження температури і застосування масажної щітки ви­значають відповідно до реакції дитини на процедуру. Після кожної процедури дитина вдягає суху білизну.

    Якщо дитині не до вподоби обливання водою з голови до ніг, то необхідно привчати до цієї процедури поступово: спочатку облива­ти прохолодною водою лише ніжки, потім - по пояс. Коли такі про­цедури стануть звичними, час переходити і до повного обливання. Загалом обливання проводять так: піввідра води виливають на . одне плече дитини і стільки ж на інше. Можна також застосовувати  душ. Температуру води спочатку встановлюють +33...+32 °С, а че­рез 5-7 днів знижують на 1 С°, поступово доводячи до +20 °С. Після обливання тіло дитини розтирають до почервоніння шкіри.

    Одним із найліпших способів загартування є купання. Починати купання дітей слід за температури води не менше ніж +18 °С. Перших 2-3 купання 

дуже короткі: достатньо лише увійти у воду і пірнути 2-3 рази. Після купання слід добре розтерти тіло дитини рушником.

    Наступного разу тривалість перебування дитини у воді зростає до п'яти хвилин. Потім час купання слід поступово довести до два­дцяти хвилин.

    Якщо у воді або після виходу з неї дитині холодно, у неї «гусяча шкіра», посиніння губ і тремтіння, то купання було занадто тривалим.

    Для щоденного миття ніг холодною водою в таз наливають воду, дитина опускає туди ноги по щиколотку і топчеться 2-5 хви­лин. Після цього насухо витирає ноги. Спочатку температура води становить + 34...+35 °С. Через 3-5 днів слід знизити температуру на 1-2 °С, доводячи її до +15 °С і навіть до +10 °С. Під час миття ніг по­трібно стежити за тим, щоб дитині не було холодно. Після ванни ре­тельно розтирають ноги рушником.

    Ці процедури мають бути щоденними. Якщо дитина захворіла, їх проведення тимчасово припиняють, а після одужання - розпочи­нають систематичне проведення процедури з теплішої води.

    

Протипоказання до загартування дошкільників

    Якщо дитина захворіла чи погано почувається, то загартову­вання слід припинити, незалежно від способу його проведення. Це загальне правило загартування, проте існують і специфічні проти­показання до деяких процедур. Зокрема повітряні ванни не прово­дять за сильного вітру і несприятливої погоди. Якщо дитина трем­тить, у неї «гусяча шкіра» тощо, то процедури слід припинити.

Протипоказаннями для прийняття сонячних ванн є:

·         температура повітря вище +30 °С;

·         усі форми диспепсії;

·         кишкові інфекційні захворювання;

·         гострі запальні захворювання.

    Можливість прийняття сонячних ванн при туберкульозі легень вирішує лікар залежно від перебігу хвороби і стану хворого.

    Купатися та плавати в басейнах та у відкритих водоймах заборонено у разі епілепсії або епілептичного синдрому, захворю­вання нирок, активної форми туберкульозу. Також не дозволяють купатися дітям з підвищеною температурою тіла та з гострими за­хворюваннями шлунково-кишкового тракту.

    Розпочавши загартування дитини, не варто чекати дуже швид­кого результату. Лише систематичне проведення процедур зміцнить її здоров'я. Наостанок слід наголосити, що процедури загартування мають викликати у дитини приємні відчуття, тому дуже важливо знайти до дитини індивідуальний підхід.

 

 

                                     

Практична година 

«МУЗИЧНА СКРИНЬКА»

(психологічна реабілітація дітей засобами музикотерапії)

       Музикотерапія — це процес, у якому застосовується музика та всі сторони її впливу — фізична, емоційна, інтелектуальна, соціальна, естетична і духовна — з метою покращення чи збереження здоров'я  людини. Музикотерапія може бути засобом – профілактики, реабілітації, лікування.

У залежності від активності дітей, ступеня їх участі в музично-процесі і поставлених завдань музикотерапії, вона може бути представлена ​​у формі активної, коли вони активно висловлюють себе в музиці, пасивною, коли дітям пропонують тільки прослухати музику і інтегративною,  коли поряд з музикою задіяні можливості інших видів мистецтва: малювання під музику, музично-рухливі ігри, пантоміма, пластична драматизація під музику, створення віршів, малюнків, оповідань після прослуховування музики та інші творчі форми. Музично-терапевтичні методи, як правило, підбираються індивідуально.

В даний час музикотерапія стоїть на стику декількох наук. Вона пов'язана з медициною, фізіологією, загальною та музичною психологією, музикознавством та іншими науковими сферами. Звернення музиканта - педагога до музикотерапії розширює його професійну компетентність, дозволяє глибше зрозуміти сенс процесів, що відбуваються у психіці людини при спілкуванні з музикою.

У нашому організмі все пов’язано. Конкретні типи нервових клітин реагують на конкретні частоти звукових коливань. Звуковисотність, ритм, гучність, тембр звуку – все має своє значення і різний вплив. Гармонізуючи енерго-інформаційні процеси організму, музика здатна допомогти при:

•                 психосоматичних захворюваннях,

•                 невротичних розладах,

•                 порушеннях гормонального балансу,

•          синдромі хронічної втоми.

Музичні інструменти впливають на різні органи:

v    легені люблять арфу,

v    серце – гітару,

v    шлунок – клавішні інструменти,

v    печінка – флейту,

v    підшлункова залоза – трубу,

v    щитовидна залоза – фортепіано,

v    нирки – саксофон,

v    хребет – барабан,

v    товстий кишечник – губна гармоніка,

v    тонкий кишечник – скрипку,

v    жовчний міхур – гобой тощо.

Виділяють 2 основні типи музики за її впливом на поведінку і стан людини, а саме:

заспокійливу музику, що характеризується правильністю ритму, передбачуваністю динаміки й гармонійніст звучання,

стимулюючу музику, що підвищує енергійність людини, спонукає до діяльності і збуджує емоційність.

Чи знайомі ви з феноменом «зримої  музики»? Це пробудження творчої підсвідомості. Закривши очі, слухаючи музику можна уявити собі образи, які викликає музика. Це можуть бути просто кольорові плями, а можуть бути і яскраві картини. Ваші емоції, викликані музикою, ви можете відобразити фарбами. Давайте спробуємо намалювати музику. А допоможе нам  М.Скорик  «Мелодія».

Які емоції викликала у Вас ця музика? Які образи ви собі уявили? Розкажіть про свій малюнок. Чому вибрали такі фарби?

Психолог Говард Гарднер провів масу досліджень і довів, що музика, подібно до гри в шахи і розгадування кросвордів, здатна активізувати мозкову діяльність, покращувати пам'ять і уява, підвищувати концентрацію уваги.

Коротко класифікація Гарднера виглядає наступним чином.

Класика. Допомагає зосередитися, благотворно впливає на пам'ять, покращує увагу і стимулює процеси мислення. А також розвиває просторове сприйняття світу.

Церковна музика. Психологи вважають, що будь-яка музика, яка виконується в релігійному контексті, будь то спів псалмів, органна музика, читання буддистських сутр під акомпанемент гонга або дзвін, має здатність вводити в транс, надихати, вселяти впевненість, зміцнювати дух людини, а також розслабляти м'язи і зменшувати больові відчуття.

Бароко. Умиротворені тягучі композиції Баха, Генделя, Вівальді, Монтеверді пробуджують у слухача почуття стабільності та безпеки, допомагають позбутися від гніву і дратівливості, проганяють відчуття тривоги і страху. Вважається, що цей музичний стиль сприяє роботі інтелекту.

Джаз, блюз, соул. З одного боку, джазові композиції тонізують і пробуджують емоції, з іншого - налаштовують на романтичний лад, викликають ностальгію, провокують спогади про минуле.

Рок, метал, панк, гранж. Фахівці сходяться на тому, що вплив цих стилів на психіку дуже індивідуально. Одних вона надихає, вселяючи впевненість в собі, - наприклад, боязких може на час зробити відважними і зухвалими. Інших, навпаки, пригнічує, може увігнати в депресивний стан і навіть зробити агресивними.

Для підтримання фізичного та психічного здоров’я дітям корисно брати участь у різноманітних іграх, танцювати і виконувати фізичні вправи під супровід класичних музичних творів бадьорого характеру – мажорних, радісних, піднесених. Такими є, наприклад,  більшість п’єс з дитячих альбомів різних композиторів. Проте слід зауважити, що найбільший музично-терапевтичний вплив на дітей все ж має цілеспрямоване слухання музичних творів.

Зокрема, варто пропонувати слухати дітям уривки різнохарактерних музичних творів – повільних і швидких, сумних і веселих. Таке чергування буде нагадуватиме своєрідну гру настроями, емоціями, образами, що дуже подобається дітям і утримує їхню увагу. Окрім того, це урівноважуватиме занадто збуджених та налаштовуватиме на активність надмірно спокійних малюків.

Оскільки у наш час навіть маленькі діти відчувають шалений ритм життя, то часто бувають нервовими, некерованими, агресивними. Якщо такі психологічні зміни у своїх вихованців помітив педагог, він має обов’язково надавати їм можливість слухати якомога більше спокійної музики.

 «Сеанси» слухання музики під час звичайних музичних занять можливі лише двічі на тиждень – за розкладом. Проте бажаного терапевтичного ефекту можна досягти лише за умови чи не щоденного їх проведення. Задля того музичний керівник має тісно співпрацювати з вихователями та рекомендувати їм здійснювати музично-терапевтичний вплив  і під час занять у групі. Йдеться про мимовільне слухання дітьми спеціальної оздоровчої музики тоді, коли вони залучені до будь-якого виду діяльності, не пов’язаного з вербальним спілкуванням – малювання, ліплення, виконання фізичних вправ тощо. Найоптимальніша періодичність та тривалість таких музично-терапевтичних «сеансів» слухання музики для дітей дошкільного віку та молодшого шкільного віку – щоденно по 30 хвилин.

Музичний матеріал для музично-терапевтичних занять треба добирати дуже ретельно. Насамперед, потрібно намагатися знаходити позитивно-ліричні твори класичних композиторів з гармонійним поєднанням мелодії та ритму,а також звертати увагу на їх назви. Як показує практика, слухання творів з назвами трагічного характеру або такими, що пов’язані з негативними образами («Ніч на Лисій горі», «Павана на смерть інфанти»), можуть викликати у дітей відчуття страху, надмірного переживання , тривоги тощо.

Насамперед рекомендуємо педагогам приділяти увагу класичним творам, спеціально написаним для дітей. Якщо ж є бажання застосувати на своєму занятті класичну музику, яка не розрахована суто на дитяче сприймання, головним критерієм під час добору такої музики має бути інтуїція та власний смак педагога. Позаяк все ж потрібно звертати увагу на гучність музики, її темп та драматичність.

|До вашої уваги орієнтовний репертуар класичних музичних творів, які було б доцільно використовувати на заняттях з дітьми:

·  «Дитячий куточок» К. Дебюссі;

· «Карнавал тварин» К. Сен-Санса;

· «Танці ляльок» Д. Шостаковича;

· «Музичні моменти» Ф. Шуберта;

· «Дитячі сцени» Р. Шумана;

· «Добре темперований клавір» Й-С. Баха;

· «Дитячий альбом» А. Хачатуряна;

· «Багателі» Л. Бетховена;

· «Пісні без слів» Ф. Мендельсона;

· «Маленькі нічні серенади».

Доцільно також поєднувати звучання шедеврів класичної музики зі звуками живої природи: дивовижними за красою звуками голосів птахів, дельфінів, китів, диких тварин; стрекотінням коників, цвіркунів; гуркотом громовиці, шумом дощової зливи, океанічних хвиль тощо.

І наостанок, головна рекомендація педагогам: аби ваші музично-терапевтичні заняття подобалися дітям, вони, насамперед, мають подобатися вам. Все, що робите, має надихати та дарувати насолоду – інакше діти не виявлятимуть інтересу ні до музики, ні до заняття. Якщо врахуєте ці поради, неодмінно відчуєте користь для здоров’я та гармонійного розвитку не лише своїх вихованців, а й самих себе.