Маленькі поради про виховання великих помічників

Домашня праця – для дітей дуже цікава. 

Важливі справи, у яких вам може допомогти дитина:

Ø поливати квіти;

Ø годувати тварин;

Ø гуляти із собакою (залежить від віку дитини);

Ø пилососити;

Ø прати шкарпетки;

Ø прибирати посуд;

Ø мити посуд;

Ø підмітати; витирати;

Ø складати свої іграшки або речі;

Ø складати речі до пральної машини;

Ø нести неважку сумку з магазину;

Ø допомагати мамі готувати;

Ø допомагати татові лагодити щось;

Ø підписувати листівки до свята;

Ø скласти список закупівлі продуктів;

Ø готувати просту страву самостійно (якщо ви навчите цього дитину);

Ø прикрашати будинок до свята;

Ø опікуватися молодшим братиком або сестричкою (почитати або розважити).

       Слід не тільки залучати дітей до домашньої праці, а й показувати необхідність нею займатися. Для цього можна використовувати гру «Кожній речі - своє місце». Привчаючи до порядку дітей, потрібно строго вимагати цього і від себе. У сім'ї можна ввести елемент змагань. Де діти з дорослими виконують трудові обов'язки граючись.Обов'язково слід залучати дітей до всіх домашніх справ. Нечіткі завдання можуть призвести дитину до розгубленності і небажання виконувати некоректну справу.

        Поки для дитини головний життєвий інтерес становить гра. Саме цей принцип і потрібно враховувати, привчаючи малюка допомагати вдома. Грайте в гру «Хто швидше прибере?», «У кого акуратніше лежить одяг?» або «Хто краще почистить взуття?». Не забувайте хвалити дітей, а ще час від часу придумувати жартівні й серйозні призи.

 Зверніть увагу на те, як ви ставитеся до результатів дитячої праці. Справді, малюк ще не все може робити якісно, так, як це робимо ми, дорослі, аусунутинедоліки можна й самостійно. Діти потребують допомоги дорослих і майстер – класу з господарських справ без критики й спонукань.

         У віці двох із половиною – трьох років усі діти починають цікавитися тим, що робимо ми, дорослі. Цим моментом і потрібно скористатися, щоб почати привчати дитину до допомоги вдома. Наше завдання – не знеохотити, а навпаки, стимулювати інтерес дитини. Звісно, ми самі значно швидше та якісніше підметемо, помиємо й почистимо. Але окриками: «Залиш негайно ганчірку!» або «Не лізь у воду!» ми назавжди відучимо дитину допомагати нам, дорослим.

Хваліть дитину вже за те, що в неї виникло бажання вам допомогти! Слід привчити дитину до правила : «Побачив непорядок - прибери, а не чекай виконання іншим членом сім'ї».

      Дати дитині зрозуміти, що вона вміє виконувати дії і обов'язки по господарству, тому що засвоєння навичок домашньої праці проходить краще, коли дитина впевнена в собі, і в неї нема комплексу неповноцінності за невміння. Будинок, повинен бути місцем, де зігрівають серця.

    На жаль сьогодні можемо бачити в сім'ях розподіл праці на «чоловічу» і «жіночу». У таких сім'ях квартира тримається на жінках, до чого звикає дівчинка, а тато читає газету, дивиться телевізор - приклад для хлопчика. Ніколи не пізно переглянути в сім'ї звичні норми, оптимізувати трудову діяльність, щоб виховати повноцінну, виховану дитину.

     Поважати домашню працю діти навчаться тільки тоді, коли слова дорослих, стосовно до неї будуть щирими. Звертання до дитини, як до рівної. Пояснення необхідності роботи, а не примушування виконати вимоги, є найбільш ефективним у залученні дитини до роботи по господарству.

 Практичні поради, або алгоритм виховання справжнього помічника

 Починаємо привчати раніше, щойно маля почне ходити й із захопленням вхопиться за мамин віник. Діти сприймають чіткі й конкретні інструкції. Наприклад, краще не говорити малюкові, що він повинен прибрати у своїй кімнаті. Говоріть коротко та зрозуміло, пропонуючи дитині виконати відразу тільки одну – дві дії. - Прибери, будь ласка, іграшки в коробку.

  Як не виховати хлопчика занадто жіночним і не зробити з дівчинки довічну «попелюшку» - Деякі батьки переживають, що хлопчики, які з раннього дитинства багато допомагають удома, виростуть занадто жіночними, «підкаблучниками» і «хатніми господинями». Але цього навряд чи слід боятися. Адже багато дорослих чоловіків зізнаються, що в дитинстві допомагали своїм мамам. Доручайте хлопчикові таку роботу, що вимагає фізичних зусиль: принести сумки, щось полагодити, зустріти вас із роботи (це теж є допомогою). Підкреслюйте його чоловічу роль і запевняйте, що без нього ви б нізащо не впоралися з якоюсь справою, тому що ви жінка. Ураховуйте інтереси дитини і не намагайтеся змусити її виконувати те, що їй не подобається.

     Наприклад, якщо хлопчикові не подобається мити посуд, то домовтеся, що це робитимете ви, а він відповідатиме за прогулянки із собакою й чищення сімейного взуття.

     Батьків дівчаток турбує інше. А якщо їх донька, активно допомагаючи вдома сьогодні, звикне до «чорної» хатньої роботи й так на все життя й залишиться «попелюшкою»? Але ж так може відбутися лише в тому випадку, якщо ви самі не працюєте, навантажуючи тільки дитину. Якщо ж ви спільно прибираєте, чесно ділите між собою обов`язки, то навряд чи дівчинка все життя виконуватиме всю хатню роботу.

     Помилка багатьох батьків полягає не в тому, що вони дуже хочуть, щоб їхні діти навчалися (займалися спортом, грали на музичних інструментах, вивчали іноземні мови, танцювали тощо), а в тому, що вони хочуть цього замість своїх дітей. Стикаючись з небажанням дитини робити що-небудь їй належне - вчитися, доглядати за собою, допомагати по дому – де-які батьки стають на шлях підкупу».

     Батьки погоджуються платити дитині (грошима, речами, задоволеннями), якщо вона буде робити те, що від неї хочуть. Цей шлях не тільки небезпечний в психологічному плані, але і мало ефективний. Зазвичай справа кінчається тим, що претензії дитини ростуть не по днях, а по годинах.

     Якщо ви помічаєте, що у вашої дитини егоїстичні риси характеру проявляються досить часто, то замисліться над тим, чи надаєте ви їй можливість проявляти турботу про інших? Егоїзм - це риса характеру, яка вирощується і плекається самими батьками.

УСПІХІВ, ВАМ, ДОРОГІ ДОРОСЛІ!