Консультація для батьків 

                     «Сенсорне виховання дітей дошкільного віку»

 Сенсорний розвиток необхідний людині, дитині для оволодіння будь-якою практичною діяльністю. Він не втрачає значення зі вступом дитини до школи і відіграє важливу роль у житті дорослої людини, відбувається на основі функціонування системи аналізаторів, що забезпечує багатомірний зв'язок зі світом, сприяє життєвій активності людини. 

    Із сенсорного розвитку виростає логічне пізнання, яке прискорює накопичення нових чуттєвих даних, сприяє їх включенню до раніше створеної системи знань і досвіду. Чим вищий сенсорний розвиток дитини, тим більше фактів і явищ потрапляє у сферу її сприймання. Якщо в дитини належно розвинуті мислительні механізми, то вона виявляє неабияку здатність шукати, знаходити, фіксувати, аналізувати, інтерпретувати велику кількість інформації про світ і себе. Формування, спрямування і коригування цих умінь окреслює проблематику сенсорного виховання.

   Роль сенсорного виховання у розвитку дітей дошкільного віку безперечна: 9/10 усього їхнього розумового багажу — результати діяльності органів чуття.

 

До головних завдань сенсорного виховання належать: 

— формування у дітей системи перцептивних (обстежувальних) дій;

—формування системи сенсорних еталонів;

— розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності. 

Сенсорне виховання в ранньому віці – основний вид виховання взагалі. Чим менше дитина, тим більше значення в її житті має сенсорний  досвід.

Важливо, щоб ці уявлення були достатньо різнобічними. А це значить, що дитину слід знайомити зі всіма основними різновидностями якостей:

–  кольорами спектру, білим і чорним кольорами;

-  з такими формами як круг, квадрат, овал, трикутник, прямокутник;

-  величиною, яка ще не має «абсолютного» значення, вона сприймається тільки в порівнянні з іншою величиною.

Важливим засобом сенсорного розвитку дитини являється спостереження. Спостерігаючи дитина в природних умовах може познайомитися з якостями предметів, їх формою, величиною,  кольором. Проте визначити їх самостійно малюк ще не може. Дитина навчилася тільки дивитися, але не бачити, слухати, але  не чути. Тому її треба навчити виділяти якості предметів навколишнього оточення.

Гра – універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що розвивають сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони приносять в життя дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Ігри, в яких використовуються дії з предметами, розвивають не тільки рух, а й сприйняття, увагу, пам'ять, мислення і мову дитини. Завдання батьків полягає в організації ігрового місця малюка, насиченні його такими предметами, іграшками, граючи з якими, малюк вчиться розуміти їх властивості – величину, форму, а потім колір, тому що правильно підібраний дидактичний матеріал, іграшки привертають увагу малюка до властивостей предметів. Для розвиваючих ігор  з малюками потрібно використовувати різні збірні іграшки (вкладки, пірамідки, кубики, тощо), які вимагають співвіднесення властивостей декількох деталей.

Великі можливості для сенсорного виховання і вдосконалення вправності рук містять в собі народні іграшки: башточки, мотрійки, збірні кулі та багато інших. Дітей захоплює яскравість цих іграшок, потішність дій з ними. Граючи,  дитина набуває вмінь діяти на основі розрізнення форми, величини, кольору предметів, оволодіває різноманітними новими рухами, діями: прикладанням, порівнянням, зіставленням. І це своєрідне навчання  елементарним знанням і умінням відбувається в захоплюючих, доступних для дитини формах.

Для організації навчально-ігрової діяльності дитини вдома використовуйте дидактичні іграшки:

- для нанизування (різні пірамідки);

- об’ємні геометричні фігури;

- різні форми (конуси, куби, циліндри);

- збірно-розбірні (мотрійки, бочата, яйця тощо), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за будь-якими якостями.

 З третього року життя дитини завдання сенсорного розвитку істотно ускладнюються, що пов’язано із загальним психофізичним розвитком. Діти поступово навчаються збирати і розбирати башточки, збірні мисочки, мотрійки тощо, будувати  нескладні споруди із кубиків, користуватися паличкою, лопаточкою, совочком, дерев’яним молоточком. Особливо добре діти засвоюють відомості про оточуючі їх предмети, явища, коли вони мають змогу не тільки їх спостерігати, але й активно діяти. В процесі цієї діяльності у дітей формується цілеспрямованість, активність і деяка планомірність дій. Таким чином, роль дидактичних  ігор і занять в розумовому виховання дітей безсумнівна.

В ранньому віці знайомте дітей з рідною природою. Адже природа – невичерпне джерело вражень, радісних переживань для дитини, є джерелом відкриттів, радісних емоційних вражень. Значне місце  в роботі з сенсорного виховання дітей відводиться знайомству з рослинним світом. В залежності від пори року малюки спостерігають зміни рослин в природі.  Саме прогулянки надають для цього певні можливості. Під час кожної з них діти закріплюють вже отриманні знання та знайомляться з чимось новим. Задача батьків не пропустити ні одного яскравого враження від моменту в природі. Поступово дитина починає усвідомлювати сезонні зміни як закономірність.

      Кожен сезонний період має свої неповторні особливості, спостерігайте з дитиною за:

-       станом сонця;

-       небом;

-       кількістю тепла (холодно,  прохолодно, тепло, жарко);

-       станом рослин (цвітуть, ростуть, опадає листя);

-      поведінкою тварин та птахів (з’являються малята, сховалися або відлетіли на зиму тощо);

-       поведінкою людей (тепло вдягаються, обігрівають житло, купаються в річці тощо)

При постійній цілеспрямованій роботі дорослих діти починають

-          зацікавлено дивитися в оточуючий їх світ;

-    на основі набутих знань установлюють прості залежності між живою та неживою природою;

-   усвідомлюють особливості явищ природи, поведінки тварин найближчого середовища;

- мають елементарні навички догляду за рослинами, тваринами та уявлення про необхідність дбайливого ставлення до живих істот;

- мають уявлення про будову та доступні для безпосереднього сприймання функції органів свого тіла, правила безпечної поведінки.

Великий вплив на розвиток сенсорного виховання дитини мають продуктивні види діяльності, а саме малювання. Навчити дитину бачити світ у живих фарбах, образно сприймати світ, відчувати гармонію навколишнього світу -  завдання дорослих.

Підводячи підсумок вищевикладеного, можна зробити висновок, що в результаті систематичної роботи по сенсорному вихованню дітей у них виявляються сформованими вміння і навички, які свідчать про відповідний рівень розвитку.

«Сформованість вмінь і навичок дитини з сенсорного виховання»

- Діти успішно виділяють і враховують колір, форму, величину і інші ознаки предмета;

-   Групують та співвідносять  різнорідні предмети  відповідно до зразка предмети за формою, кольором, величиною при виборі з 4-х;

-   Впізнають в різноманітних колірних плямах предмети або явища, що мають характерну колірну ознаку (сніг, трава, апельсин і т.д.);

- Активно використовують порівняльні слова-назви для позначення форми (дах, м'яч);

- Починають активно користуватися загальноприйнятими словами-назвами кольору.

Таким чином доцільно сплановане навчання дітей дасть позитивні результати, тому що, щоб із зернятка з’явився паросток, до нього слід благоговійно відноситися; не сподіваючись лише на саму природу. Цей паросток треба плекати, своєчасно підживлювати і поливати, відкривати сонячному промінню, а отже, забезпечити йому життя, що відповідає його природі, призначенню, темпам розвитку.

 

 

 

Консультація для батьків 

«Як переходити вулицю з дітьми»

 

 

         У родині не жалкують часу на те, щоб пограти з дитиною, погуляти, навчити читати або малювати, відправити її в спортивні секції, у всілякі кружки, але рідко знаходять п'ять хвилин в день, півгодини в тиждень, щоб навчити дитину уникати нещасного випадку, особливо на вулиці.

Досить вивчити "історії хвороб" дітей, що постраждали від травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, поговорити з лікарем-хірургом або травматологом, щоб зрозуміти просту істину - з кожних двадцяти випадків дев'ятнадцять, виявляється, типові (часто повторюються) виникають у тих самих стандартних ситуаціях, число яких не так уже велике. Ситуації ці можна знати, а поведінці в них — навчити. Та все ж нещастя можна запобігти!

Головним у вихованні законослухняного громадянина ( у тому числі і як учасника дорожнього руху) для батьків повинен бути принцип «Роби, як я». Щоб дитина не порушувала Правила дорожнього руху, вона зобов'язана не просто їх знати – у неї має сформуватися навичка безпечної поведінки на дорозі. Навіть якщо ви запізнюєтесь, все ж переходьте дорогу там, де це дозволено Правилами; у власному автомобілі дотримуйтеся швидкісного режиму; користуйтеся ременями безпеки й не дозволяйте перебувати дітям до 12 років на передньому сидінні. Приклад батьків буде куди ефективніше, ніж сотні разів повторені слова «не ходи на червоне світло».

Навчайте дітей умінням орієнтуватися в дорожній ситуації, виховуйте потребу бути дисциплінованими на вулиці, обережними й уважними! Знайте, якщо Ви порушуєте Правила дорожнього руху, ваша дитина буде діяти так само!

Пам’ятайте, що ви стаєте учасником дорожнього руху не на проїзній частини вулиці, а ще тротуарі. Тому відправляючись в садочок з малюком, поясніть, що потрібно бути уважним з перших же кроків, виходячи з під'їзду будинку. Пройдіть із ним увесь шлях і намагайтеся показувати найнебезпечніші ділянки на дорозі. Відзначте ті моменти, які виникають при посадці в громадський транспорт і, особливо, при виході з автобуса або тролейбуса.

Навчіть своїх дітей правилам безпечного переходу проїзної частини дороги!

Разом обговорюйте найбільш безпечні шляхи руху, щодня нагадуйте дитині: ПЕРШ НІЖ ПЕРЕЙТИ ДОРОГУ - ПЕРЕКОНАЙСЯ В БЕЗПЕЦІ!

Поясніть дитині, що зупинити автомобіль відразу - неможливо!

Щоб правильно вибудувати процес навчання, необхідно враховувати психологічні і вікові особливості дітей.

Психологічні особливості дітей

У малюка дошкільного віку обмежене поле зору, тому він не може навіть приблизно визначити відстань до автомобіля, що наближається. Зрозуміти, з якою швидкістю рухається авто, здатний навіть не кожний школяр.

Навіть якщо дитина дивиться на автомобіль, це не значить, що вона його бачить. Захоплений власними думками, переживаннями, часто малюк просто не помічає транспортний засіб.

У перехідному віці виникають інші труднощі - підліткові властиве нехтування небезпекою. Він певен, що з ним не відбудеться те, що трапляється з іншими. І, не дивлячись по сторонах, без остраху виходить на дорогу.

А малята в дошкільному й молодшому шкільному віці взагалі не сприймають автомобіль як погрозу. Для них яка-небудь іграшка, м'яч набагато важливіше здоров'я й життя. Тому існує правило: якщо на дорогу викотився м'яч - чекай дитину. Потреба дітей у русі в цьому віці, яка переважає над обережністю, прагнення грати в будь-яких ситуаціях, невміння швидке оцінити обстановку або прийняти правильне рішення, недостатні знання про джерела підвищеної небезпеки можуть привести до сумних наслідків.

Усі ми живемо в суспільстві, де треба дотримувати певних норм і правила поведінки в дорожньо-транспортній обстановці. Найчастіше винуватцями дорожньо-транспортних випадків є самі діти, які грають поблизу доріг, переходять вулицю в невстановлених місцях, неправильно здійснюють посадку в маршрутні транспортні засоби й висадження з них.

Варто звернути увагу на те, що діти – це особлива категорія пішоходів і пасажирів. Їх не можна міряти тими ж категоріями, що й дорослих, адже для них дослівне трактування Правил дорожнього руху неприйнятне, а нормативний виклад обов'язків пішоходів і пасажирів на недоступній для них дорожній лексиці, що вимагає від дошкільників абстрактного мислення, ускладнює процес навчання й виховання.

От чому із самого раннього віку необхідно вчити дітей безпечній поведінці на вулицях, дорогах, у транспорті й Правилам дорожнього руху, вибираючи форми й методи навчання найбільш придатні для їхнього віку. У цьому повинні брати участь і батьки, і заклади освіти: в дитсадках, школах та інших освітніх установах.

У процесі навчання дітей правилам дорожнього руху, основне завдання батьків і педагогів — сформувати три основні навички поведінки, які допоможуть дитині зорієнтуватися в дорожніх ситуаціях.

1. Навичка зосередження уваги– це межа, перед якою необхідно зупинятися, витримувати паузу, для психологічного орієнтування у зв'язку з переходом у небезпечну зону, а також для адекватної оцінки обстановки не тільки очима, але й думкою.

2. Навичка спостереження – дитина повинна бачити предмети, що оточують її, як рухливі (автомобілі, що рухаються по дорозі) так і нерухливі (автомобілі, що стоять на узбіччі, в кущах і т.д.), що закривають огляд проїзної частини, сприймати їх як потенційну небезпеку.

3. Навичка самоконтролю – ступаючи на проїзну частину, поспіх і сум'яття необхідно залишити на тротуарі, дотримуватись повного спокою й не відволікатися ні на що ті кілька хвилин, які потрібні для переходу дороги.

 

Пам’ятайте, всі ці поради та, головне, знання Правил дорожнього руху та поведінки на дорогах, допоможуть уникнути небезпечних ситуацій - збережуть Ваше здоров’я та життя!

 

"Виховання громадянина починається з сім’ї"

(консультація для батьків)

          Останні кілька років патріотичне виховання залишається одним з провідних напрямів діяльності закладів дошкільної освіти. Почуття патріотизму є в душі у кожної людини, але необхідно його просто пробудити, зуміти достукатися і поставити правильні життєві пріоритети. Саме цим і повинні займатися батьки, які хочуть виховати патріота в сім’ї.                  

             Поняття патріотизму у всіх викликає досить змішані почуття і емоції. Для одних – це дуже важливо, для інших – нічого особливого, треті – поняття не мають, про що йде мова. Але все ж для багатьох постає обов’язковим бути самому патріотом, і так само виховати своїх дітей. Найпошириніша асоціація про людину – патріота – це людина у формі, особливо у військовій. Але для того, що б бути патріотом не обов’язково бути військовозобов’язаним, носити форму, і складати присягу на вірність Батьківщині.              

        Патріотизм полягає в нашій поведінці, у повазі до предків, шанування традицій, дотриманні свого як фізичного, так і морального здоров’я, створенні міцної сім’ї, і вихованні дітей на тих же засадах. Поки в дитини ще не сформована цілісна система знань, а отже, оцінне ставлення до доброго, корисного і поганого та шкідливого неглибоке, поки вона не усвідомлює себе частиною свого народу, не може бути і мови про дієвий патріотизм. Складні моральні почуття не є вродженими. Їх треба розвивати та виховувати у сім’ї, закладі дошкільної освіти, школі. Патріотичні почуття належать до найскладніших, тож їх іще не можна повністю сформувати в дошкільному дитинстві. Але саме в цьому віці закладаються їх основи. 

           Сьогодення багате на яскраві факти, події, які справляють на дітей велике враження. Важливо щоб дорослі (батьки, вихователі) правильно пояснювали ці факти, керували процесом спостереження й допомагали малим осмислювати свої враження. 

          Патріотизм (грец. Patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу. 

       Почуття патріотизму таке багатогранне за змістом, що не може бути визначено кількома словами. Це і любов до рідних місць, і гордість за свій народ, за його культуру, і відчуття своєї нерозривності з оточуючим, бажання зберігати і примножувати багатства своєї країни. Почуття Батьківщини починається із захоплення тим, що бачить перед собою малюк, чому він дивується і що викликає відгук у його душі... І хоча багато вражень ще не усвідомлені їм глибоко, але, пропущені через дитяче сприйняття, вони грають величезну роль у становленні особистості патріота. 

       Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. 

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту: 

- Повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу; 

- Працьовитість; 

- Висока художньо-естетична культура; 

- Патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність , готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; 

- Повага до Конституції, законів Української держави; 

- Досконале знання державної мови. 

        Завдання патріотичного виховання 

       Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім’ї, дитячого садка, міста). Почуття власної гідності як представників свого народу. Виховання любові, поваги до своїх національних особливостей. Формування духовно-моральних взаємин. Формування любові до культурного спадку свого народу. Толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей. Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни. 

       Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. 

     У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни. 

         Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших. Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. 

     І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих дерев та кущів в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте: 

• Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам’ятки, які знаходяться на цій вулиці. 

• Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається? • Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили. 

• Побувати в прабабусь та прадідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми. 

• Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки. Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. 

Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим. Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми. Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті. Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю. 

            А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників. 

            Якщо ви щиро бажаєте виростити дитину патріотом, не кажіть при ній погано про ту країну, де ви живете. Адже Батьківщину, як і батьків не вибирають. У кожній країні є свої проблеми, свої труднощі і з екрана телевізора нам їх ніхто не показує. Всі хочуть, щоб про них думали тільки добре. Тому не допускайте при дитині вираження великого невдоволення про вашу Батьківщину, говоріть більше позитивного. Але в той же час не надто» прикрашайте» ситуацію, вчить дитину бути ще й реалістом Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

       

 СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ 

ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Одне з головних завдань дошкільного закладу — ство​рити якнайсприятливіші умови для правильного фізичного розвитку дитячого організму, сформувати здоровязбережувальну компетентність дітей, робота націлена на розуміння збереження та турботи про здоров’я , для підви​щення його опірності інфекціям, а також для посту​пового і систематичного загартування. Повноцінно​му розв'язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання як традиційних, так і нетрадиційних організаційних форм і методів фізичного виховання.

Традиційними формами фізичного виховання, обов'язко​вими для впровадження в освітній процес, є заняття з фізичної культури; фізкультурно-оздоровчі заходи (ран​кова гімнастика, гімнастика після сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартовуючі процедури); різні фор​ми організації рухової активності в повсякденні (фізичні вправи на прогулянках, фізкультурні свята і розваги, дитячий туризм, рухливі ігри, самостійна рухова діяль​ність, дні та тижні здоров'я, індивідуальна робота з фі​зичного виховання).

Питання формування, збереження та зміцнення здо​ров'я вихованців — пріоритетне завдання в діяльності нашого до​шкільного закладу.

Наш педагогічний колектив працює за комплексною програмою збереження і зміцнення здоров’я вихованців, яка включає в себе ряд здоров'язберігаючих технологій, які ми впроваджуємо в роботу.

У нашому дошкільному закладі створені необхідні умови для якісного проведення різноманітних фізкультурних захо​дів, для стимулювання активної рухової діяльності дітей. У нашому закладі є великі та малі атрибути для рухливих ігор та занять фізкультурно - спортивного змісту , наочний матеріал для імітації рухів, цікаві іграшки, виготовлені з тканини.

У групових кімнатах облаштовані спортивні куточки та куточки для загартування. У режимі дня вихованців ра​ціонально поєднуються різні види діяльності, розумове та фізичне навантаження. Особ​ливу увагу приділяємо добору та організації заходів фізкультурно-оздоровчого змісту на свіжому повітрі.

Проводимо різноманітні прогулянки: спортивна, цільова, пішохідний перехід, екскурсії, походи з елементами туризму. У прогулянковий час прово​дяться спортивні розваги, естафети, різні види ігор, індивідуальна робота з дітьми, тощо. Позитивно впливає на здоров'я та фізичний розвиток дошкільнят ранкова гімнастика , гімнастика пробудження, яка про​водиться за різними методиками та педагогічними технологіями від​повідно до певної пори року.

Заняття з фізичного виховання проводяться як за стандартними, так і інноваційними технологіями. Оволодіння ви​хованцями фізичною культурою за нетрадиційною технологією М. Єфименка "Театр фізичного виховання та оздоровлення дітей дошкільного та молодшого шкіль​ного віку" — основний вид роботи педагогів у цьому напрямку.

 

Позитивно впливають на фізичний розвиток і збере​ження здоров'я наших вихованців рухливі та спор​тивні ігри, вправи спор​тивного характеру, які все​бічно розвивають дітей, зміцнюючи кістково-м'язову систему, підвищують рухо​ву активність, поліпшують працездатність організму.

Спортивно-фізичні навички дітей закріплюються та вдосконалюються під час проведення днів здоров’я, спортивних свят з участю батьків.

Нетрадиційними формами є інтенсивне загартування (ходіння босоніж, ходіння по сольовій доріжці); спеціальні лікувально-профілактичні проце​дури (фітотерапія, ароматерапія, лікуваль​на фізкультура, різні види масажу, фізіотерапевтичні процедури та ін.).

У нашому дошкільному закладі в роботі широко ви​користовуються інноваційні технології, які сприяють не лише максимальному розвитку фізичного тіла дошкільнят, а й розвитку їхньої психіки, формуванню духовності, навичок компетентності. Це альтернативні ав​торські програми з нетрадиційними підходами до пи​тань фізичного виховання, які істотно збагачують навчально-виховний процес. Ігри – медитації, релаксаційні хвилинки, хвилинки емоційного спрямування, під час яких діти вчаться імпровізувати, фантазувати, виконувати за вказівкою вихователя різноманітні творчі завдання з скакалками, обручами, мотузками.

Як показала практика, досить ефективним є впровадження у процес життєдіяльності дитини оздоровчих технологій терапевтичного спрямування, до яких відносяться нетрадиційні форми оздоровлення.Їх на сьогодні дуже багато . Опрацювавши велику кількість наукової та методичної літератури, педагоги цілком обґрунтовано поєднують традиційні методи з іншими цікавими методиками, такими як: оздоровлення; сіллю ( морською, йодованою).

Серед інноваційних оздоровчих технологій для дітей дошкільного віку слід виокремити і такі нетрадиційні методи, як пальчикову (вправи, ігри, картинки), дихальну та звукову гімнастику, імунну гімнастику, , психогімнастику (вправи, ігри, етюди, пантоміми), точковий масаж за методикою Уманської тощо. За останні роки популярності набуло застосування в практиці роботи дошкільних закладів оздоровчих технологій, що використовуються з профілактично-лікувальною метою, серед них можемо виділити наступні: фітотерапія (чаї, коктейлі, фітомішечки); аромотерапія (ароматизація приміщення); вітамінотерапія (вітамінізація страв). У щоденному житті дитини варто використовувати різноманітні оздоровчі технології.

Вихователі використовують час для занять на власний розсуд, орієнтуючись на зацікав​леність малят, їхні можливості та їхню працездатність. Педагоги звільнені від зайвих вказівок, інструкцій, над​мірних регламентацій, їм надано професійну свободу обирати форми, методи і засоби навчально-виховної роботи, чим вони широко користуються і про що свід​чить застосування різноманітних авторських регіональ​них програм та методичних технологій.

Так, для профілактики плоскостопості ефективно за​стосовують"доріжки здоров'я", зроблені з квасолі, каш​танів, керамзиту; доріжки з лінолеуму, на яких розмі​щено кольорові сліди.

Комплекси корегуючої гімнастики збагачуються вправа​ми з щітками(на розвиток дрібних м'язів руки). Процес виконання основних рухів стає цікавішим завдяки використанню образного нестандартного обладнання:"кумедних колобків", персонажів казок, фігур тварин та птахів, виготовлені з тканини муляжі овочів та фруктів.

Підкреслимо, що вся робота з фізичного виховання здійснюється з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей.

Проводяться комплекси оздоровчих вправ, дихальної гімнастики, різні види масажу: щіточковий, горіховий, рукавичковий, точковий. Діти проводять імітацію рухів під музичний супровід з відтворенням образів різних тварин, птахів, що сприяє психофізичному розвитку малят. Вихованці з радістю відвідують заняття, виконують різноманітні вправи різного характеру, які тонізують організм, прискорюють кровообіг, підвищують діяльність органів дихання, поліпшують обмін речовин.

Нетрадиційна методика фітболгімнастики є чи не найпростішою у застосуванні та викликає велике емоційне задоволення у дитини. Фітболгімнастика включає виконання гімнастичних вправ на великих надувних еластичних м’ячах різного діаметру і конфігурації. Гімнастичні м’ячі та їх аналоги є багатофункціональним обладнанням, що забезпечує реалізацію загальнорозвивальних і профілактичних завдань. Ці м'ячі являють собою пусті гумові камери, які мають якості еластичності, незвичайної форми, яскраве забарвлення, приємний запах, спеціальну поверхню, що не дозволяє легко зсковзнути з м'яча. Перераховані якості гімнастичних м'ячів допомагають створити позитивну емоційну атмосферу, викликати жвавий інтерес у дітей до виконання фізичних вправ і рухів. Спільна робота рухового , зорового і тактильного аналізаторів, що включаються при виконанні вправ з м’ячем, підсилює якість виконання рухів. Рухові дії з гімнастичними м’ячами зміцнюють м’язи спини й черевного пресу, але головне формують навички правильної постави. Крім того, така діяльність сприяє вдосконаленню функцій рівноваги і рухового контролю, а також зміцненню та розслабленню груп м'язів і можуть бути використані для тренування серцево-судинної та дихальної систем. Гімнастичні м'ячі ефективно застосовувати також і в роботі з дітьми, які мають відхилення в стані здоров'я: при порушенні координації рухів; при надлишковій вазі; при захворюваннях органів дихання; при слабкості м'язів; при порушеннях постави тощо.Варто звернути увагу і на колір обраного м’яча, оскільки кольорова гама по різному може впливати на психічний стан і фізіологічні функції організму людини. Врахування цього аспекту у підборі обладнання для фітболгімнастики надасть можливість різноманітно впливати на психоемоційний стан дитини.

 

Вправи на м’ячах можна використовувати у навчально-виховному процесі під час різних організаційних форм роботи з дітьми як на заняттях з фізичної культури, фізкультпаузах, валеохвилинках, святах, розвагах тощо, так і на прогулянках. Це сприятиме забезпеченню активної й змістовної рухової діяльності дітей та їхнього оздоровлення.

Слід пам’ятати про те, що застосування різноманітних ефективних профілактичних, оздоровчих технологій та діагностичних методик у навчально-виховному процесі і постійне здійснення моніторингу стану здоров’я дітей є своєрідною запорукою створення здоров’язберігаючого середовища, тобто середовища, в якому дитині приємно і безпечно знаходитися, що стимулює її розвиток, забезпечує комфортні умови для формування здоров’я і є оптимальним для її зростання. Передати все це нашим дітям, збагатити їх досвід, виробити в них мотивацію на здоровий спосіб життя – в цьому вбачаємо своє завдання. Ця робота дуже різноманітна, вона приваблює дітвору, є для них захоплюючою і цікавою.

 «Чи готові батьки до навчання дітей у школі?»

«Незабаром до школи!» У багатьох батьків виникає особливе хвилювання,тривога. А якщо дитина йде до школи перший раз, то тим більше. Батьки починають розмірковувати: чи готова дитина до навчання? Що робити, якщо вона не любить прибирати за собою? Як бути, якщо замість елементів літер син або дочка виводить закарлючки? Чи навчиться дитина? В яку школу її записати? Ось тоді і виникає питання: «А чи готові самі батьки до того, щоб їхня дитина йшла до школи саме в цьому році ?».

Пропонуємо Вам відповісти на питання, які наведені нижче:

-Чи готові Ви: допомогти своїй дитині в складній ситуації, не розсердившись;

-не карати без зайвих причин, лише через те, що у вас немає настрою?

Пам’ятайте! Ваша дитина ще живе в дошкільному дитинстві: у світі ігор та іграшок, у світі вільного часу, де вона завжди успішна, де її ні з ким не порівнюють.

Чи готова дитина до того, щоб її з усіх боків говорили «потрібно» і «ти зобов’язана»?

Пам’ятайте! Працездатність молодшого школяра - 15-20 хвилин, потім потрібен відпочинок або зміна виду діяльності.

Чи готова дитина до того, що їй треба «бути однією з багатьох?»

Чи готова дитина до того, що зміни в її житті можуть викликати схильність до захворювань?

Пам’ятайте! Дитині обов’язково потрібне перебування на свіжому повітрі та рухливі ігри.

Намагайтеся вихідні дні проводити разом з дитиною, зробивши відпочинок сімейним святом.

Пам’ятайте! Дитині потрібні позитивні емоції.

Не забувайте заглядати в рюкзак свого школяра. Якщо він привчений до порядку, то, звичайно, проблем буде менше.

Усім побутовим вмінням спробуйте навчити дитину заздалегідь: відчиняти й зачиняти дверний замок (якщо в цьому є потреба), попередивши про обережність; охайно складати свої речі; познайомити з телефонними номерами екстрених викликів.

До школи дитину треба готувати від народження, а першим учителем для неї будете саме Ви.

Якщо Ви звикли бути з книгою, то Ваша дитина робитиме теж саме.

Якщо Ви малюєте разом з дитиною, ліпите, то від цього подвійна користь (тільки не робіть за неї, робіть разом).

Якщо дитина з дитинства спілкується з енциклопедіями, словниками, довідниками – це зніме багато проблем у школі.

Якщо дитина разом з Вами буває в музеях, на виставках, на цікавих спектаклях – це ще один плюс.

Якщо гуляючи з дитиною в парку, лісі Ви багато розповідаєте їй про рослин, птахів, тварин, даєте можливість висловлюватися самій дитині та уважно її слухаєте – Ви розвиваєте допитливість дитини, мовлення, уміння слухати і тд.

 Необхідно давати дитині можливість висловлюватися з того чи іншого питання, дослуховувати її до кінця, тим самим допомагаючи розвиватись мовленню, логічному мисленню маленької особистості, сприяючи внутрішній свободі, вмінню відстоювати свою думку та аргументувати її.

Влаштовуйте разом з дитиною домашні спектаклі, виготовляйте саморобки – тим самим розвиваючи її творче мислення, уяву, вміння працювати в колективі.

Якщо дитина прагне Вам в чомусь допомогти, нехай незграбно і не дуже вдало, постарайтеся прийняти та оцінити це, як прояв її уваги до Вас. Це є запорукою успішного старту до навчання.

Намагайтеся:

Якомога рідше вживати слово «не»: не чіпай – розіб”єш, не роби – все одно не вийде, не біжи - впадеш. Не провокуйте свою дитину на негативні дії. Краще скажіть: «Відсунь чашку від краю», «Біжи обережно», Спробуй! Якщо буде важко – поклич мене» та інше.

Не говорити про недоліки своєї дитини оточуючим, особливо в її присутності.

Якщо це вдається – Вашу родину чекає світле, радісне шкільне життя.

Це означає, що ви всі разом готові подолати труднощі та проблеми.