«Виховання громадянина-ПАТРІОТА починається з СІМ'ї»

    Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Батьки є першими вихователями дитини дошкільного віку. Із сім’ї для дитини починається Батьківщина. Сім’я в доступних формах дбає про гармонійний розви­ток дитини, опікується її розумовим, моральним, естетич­ним і фізичним вихованням. Метою родинного виховання загалом є формування всебічно і гармонійно розвиненої осо­бистості, вироблення в неї таких якостей, які допомагати­муть гідно долати життєві труднощі та перешкоди.

    Національно-патріотичне виховання дітей у родині - складний і суперечливий процес, на який впливають різні чинники: 

- матеріально-економічна забезпеченість, 

- соціаль­ний стан та рівень освіти батьків, 

- місце проживання (місто, село), 

- звичаї і традиції в родині, 

- кількість членів родини, 

- ставлення до дітей тощо. 

    Метою національно- патріотичного виховання, як складника виховання у роди­ні, є 

виховання любові до землі, де народилась і виросла людина, до рідного краю, міста (села), вулиці, тобто до бать­ківщини; 

гордості за здобутки свого народу, своєї родини, а також гордості за минуле і сьогодення своїх співвітчизни­ків; 

прагнення захищати інтереси родини та Батьківщини. 

    У певному розумінні родина - це і є Батьківщина. Тому любов до своєї родини, матері, батька, родичів, дотримання духовно-культурних традицій, які вони сформували, - це ніщо інше, як вияв патріотизму, саме того його складника, що формується у родинних стосунках. У цьому розумінні взаємини у родині є для дитини ідеалом. Тут народжують­ся патріотичні почуття, виховується повага до батьків і свогородоводу, до родинних традицій, любов до Батьківщини і до рідної землі.

Виховувати в родині дітей патріотами означає: 

підтримувати, розвивати й скеровувати їхні прагнення набуття й використання на практиці знань з історії рідного краю, історії України і 'її народу; 

готувати виконання свого громадянського обов’язку щодо зал Батьківщини. 

    Джерелом національно-патріотичного ховання є культура рідного слова батька й матері, колискова пісня, рідна оселя, садиба, Батьківщина, героїчне ми народу, конкретні вчинки особистості, спрямовані на матеріальне й культурне збагачення народу. 

    Досвід переконує: що діти, якщо з ними проводять у родині цілеспрямовану: роботу, успадковують славу своїх батьків, дідів, прадідів, славу народу.

Родина є благодатним середовищем для виховання національно-патріотичної свідомості, почуттів і переконань у дітей. 

Це обумовлено, по-перше, тим, що вона є своєрідним мікроколективом, що ґрунтується на довірливих взаємин між чоловіком та дружиною, батьками й дітьми, на емоційному переживанні різних життєвих подій. Починаючи з перших років життя дитини, родина має великі потенційні можливості соціального впливу на її свідомість та почуттєву сферу. Можливості ці криються у спільності запитів, щ нень, інтересів членів родини, у їхній взаємозалежності, відповідальності, допомозі, в найглибших почуттях подружньої та батьківської любові. 

По-друге, у родинному середовищі втіленням національно-патріотичних почуттів для дитини є батьки, бабусі й дідусі. З ними у дітей пов’язуються поняття про свій будинок, рідні місця, свій край, свою Батьківщину. 

По-третє, процес внутрішньородинного спілкуванняміж різними поколіннями є неперервним. Це спілкування є не лише звичайним обміном інформацією, а й передачею дітям та онукам духовного досвіду й героїки минулого, формуванням патріотичної свідомості, почуттів і переконань, поведінки.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на взаємодію у розробленні та виконанні сумісних рішень щодо національно-патріотичного виховання дітей.