«Виховання в дітей дбайливого ставлення до результатів праці дорослих»

Особливе значення в процесі морального виховання дитини має праця. У праці формуються такі якості особистості, як відповідальність, працьовитість, дисциплінованість, самостійність та ініціативність. Виконання певних посильних трудових обов’язків сприяє вихованню у дитини почуття відповідальності, чуйності, доброзичливості. Для формування всіх цих якостей в сім’ї є найсприятливіші умови. Тут всі справи і турботи спільні, загальні. Спільна з батьками або іншими членами сім’ї праця спонукає дитину допомагати один одному, робити щось для всіх.

У сім’ї діти постійно бачать, що батьки роблять: готують їжу, прибирають квартиру, перуть білизну, шиють тощо. Спостереження за тим, як виконують дорослі ці повсякденні справи, поступово допомагає дитині зрозуміти їх значимість і ставлення батьків до праці: мама прийшла з роботи втомлена, але повинна готувати вечерю для всіх, тато йде в магазин за продуктами. Слід пам’ятати, що дитячі спостереження можуть мати споглядацький характер. Щоб приклад членів сім’ї став для дитини керівництвом до дії, дорослі можуть супроводжувати свою роботу поясненнями. Це зазвичай привертає до себе увагу дітей, вони задають питання, намагаються допомогти батькам. Необхідно пам’ятати і батькам і про важливість ознайомлення дитини зі своєю працею, про, те, що вони роблять і яку користь приносять людям; наприклад, мама – лікар, вона лікує хворих; тато – педагог, він навчає дітей. В процесі працею дорослих у дитини виховають повагу до праці всіх людей.

Гуляючи з дитиною, потрібно навчити її кидати сміття тільки в урну, крім того, звернути увагу на те, як чисто на вулиці. Малюкові буде цікаво дізнатися, що за чистотою вулиць стежить двірник. Чиста вулиця - результат його праці. Двірник встає раніше за всіх і, коли діти йдуть до дитячого садка, вже закінчує свою роботу.

Як долучити дитину до праці?

Починаємо привчати раніше, щойно маля почне ходити й із захопленням вхопиться за мамин віник. Нехай поки складає свої іграшки або одяг, допомагає мамі «донести» сумку з магазину або розкласти продукти, разом із татом «замінює» колесо автомобіля або миє залізного коня.

 

Діти сприймають чіткі й конкретні інструкції. Говоріть коротко та зрозуміло, пропонуючи дитині виконати відразу тільки одну – дві дії.

·         Прибери, будь ласка, кубики в коробку.

·         Склади, будь ласка, свій одяг до шафи акуратно.

·         Винеси, будь ласка, відро для сміття.

·         Витри, будь ласка, велосипед.

Поки для дитини головний життєвий інтерес становить гра. Саме цей принцип і потрібно враховувати, привчаючи малюка допомагати вдома. Грайте в гру «Хто швидше прибере?», «У кого акуратніше лежить одяг?» або «Хто краще почистить взуття?». Не забувайте хвалити дітей, а ще час від часу придумувати жартівні й серйозні призи.

У віці 2,5-3 років усі діти починають цікавитися тим, що робимо ми, дорослі. Цим моментом і потрібно скористатися, щоб почати привчати дитину до допомоги вдома. Наше завдання – не знеохотити, а навпаки, стимулювати інтерес дитини. Звісно, ми самі значно швидше та якісніше підметемо, помиємо й почистимо. Але окриками: «Залиш негайно ганчірку!» або «Не лізь у воду!» ми назавжди відучимо дитину допомагати нам, дорослим.

Часто можна чути в сім’ях, поки дитина маленька: «Працюй! Фізична праця робить людину вмілою», а школяру: «Будеш погано вчитися, будеш різноробочим». В такому разі повага до розумової праці формує негативне відношення до праці фізичної, як способу життя інших людей.

Слід не тільки залучати дітей до домашньої праці, а й показувати необхідність нею займатися. Для цього можна використовувати гру «Кожній речі - своє місце». Привчаючи до порядку дітей, потрібно строго вимагати цього і від себе. У сім’ї можна ввести елемент змагань. Де діти з дорослими виконують трудові обов’язки граючись.

 

Обов’язково слід залучати дітей до приготування обіду, генерального прибирання, прикрашання квартири до свята. До лагодження меблів, прання, придумавши для цього цікаві завдання для кожного члена сім’ї з урахуванням вмінь, інтересів, можливостей.

Звертання до дитини, як до рівної,  пояснення необхідності роботи, а не примушування виконати вимоги, є найбільш ефективним у залученні дитини до праці.

Слід дати дитині зрозуміти, що вона вміє виконувати дії і обов’язки по господарству, тому що засвоєння навичок домашньої праці проходить краще, коли дитина впевнена в собі, і в неї нема комплексу неповноцінності за невміння. Домівка повинна бути місцем, де зігрівають серця.

Під час спільної праці з дорослими дитина  одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві та виховує повагу до праці дорослих.