Консультація для батьків:

 "Народні ігри, як засіб розвитку соціально-громадянської компетентності"

   Народні ігри – це ігри, які походять з давніх – давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо).

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління. Вони супроводжують свята та національні обряди, у їх змісті відбиті сезонні явища, звичаї, пов'язані з хліборобською та землеробською працею.

Народні ігри - це історія народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи. З їхньою допомогою  діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.).

Інтерес до народних ігор не згасає. І нині дітлахи теж охоче звертаються до них. Та й педагоги дедалі частіше використовують цю скарбницю народної мудрості в роботі з вихованцями.У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами.

Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення. Промовляння лічилок, які передують чи не кожній рухливій грі, та й самі ігри сприяють формуванню елементарних математичних уявлень та вмінь: у дітей розвивається логічне мислення, кмітливість; вони вправляються в порядковій лічбі; закріплюють назви числівників; у них формуються елементарні часові орієнтири (діти усвідомлюють орієнтири ігрових дій: спочатку; потім, після того, як; перед тим, як; усі одночасно). До того ж, як відомо з психологічних досліджень, саме завдяки ігровій діяльності дитина практично вивчає простір і предметний світ.

Звичайно ж, народні рухливі ігри займають важливе місце у фізичному розвитку дітей, зміцненні їхнього здоров’я, формуванні здорового способу життя. Враховуючи специфіку українських народних ігор О.Яницька класифікує їх за такими групами:

· дидактичні,

· рухливі з обмеженим мовленнєвим текстом,

· рухливі хороводні ігри,

· ігри мовленнєвої спрямованості,  обрядові та звичаєві ігри;

· ігри історичної спрямованості;

· ігри з відображенням трудових процесів та побуту народу.

ка», «Ой ягіл, ягілочка», «Іде, іде дід» та ін.

Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір’ї і біля ставу, на луках і на річці.

Щоб народна рухлива гра пройшла успішно, треба підібрати інвентар та знати етапи її проведення: збір дітей на гру; зацікавлення їх грою; пояснення правил гри; розподіл ролей; гра; підбиття підсумків гри. Ці етапи для усіх вікових груп однакові, різні лише прийоми їх організації.

Пояснення нової гри може здійснюватися по-різному, залежно від її виду та змісту. Якщо у грі є пісня, вірш, недоцільно розучувати їх з дітьми напередодні – бажано ввести їх у гру несподівано. Такий прийом принесе дітям задоволення.

Ознайомлюючи дошкільнят із новою грою, вихователь повідомляє її назву, розкриває зміст і пояснює правила ще до початку гри. Зауважимо – пояснення змісту й правил гри має бути стислим, точним, емоційним.

Ігровою діяльністю дітей керує педагог. Його роль залежить від характеру самої гри, від кількісного та вікового складу гравців, від їхньої поведінки. Чим менші діти, тим активніше виявляє себе педагог. Участь у грі вихователь бере й тоді, коли не вистачає пари. Під час гри він дає вказівки дітям до гри, оцінює їхні дії й поведінку, підказує доцільність виконання рухів. До того ж, дорослий має тримати в полі зору всіх дітей, стежити за самопочуттям кожного.

Отже, національне виховання, включаючи одну з найсуттєвіших його галузей – етнопедагогіку, спроможне в недалекому майбутньому відродити генетичний код українського народу, сформувати новий тип українця, здатного вивести свою державу на світовий рівень культури.

 

 

 

Консультація для батьків:

«7 способів зупинити дитячі істерики»

1. Демонструйте байдужість 

Коли дитина влаштовує істерику в громадському місці, ми часто відчуваємо себе ніяково, що може провокувати нашу злість і роздратування. Якщо ви не будете звертати уваги на капризи дитини, це може виявитися набагато більш ефективним, ніж якщо ви будете злитися, тому що найчастіше діти вередують виключно, щоб привернути вашу увагу. 

 

2. Назвіть почуття дитини 

Маленьким дітям дуже складно зрозуміти, що з ними відбувається. Вони ще не знайомі з власними почуттями, і їм самим складно їх витримувати. Важливо, щоб ви допомогли дитині дати назву його переживанням: "Ти зараз сердишся за те, що я не купила тобі іграшку, яку ти дуже хотів". Важливо висловити своє співчуття і розуміння. Наприклад, ви можете сказати, що теж почуваєте злість, коли не одержуєте те, що хочете. Але злитися можна по-різному, не всі форми вираження почуттів красиві, корисні і дієві. 

 

3. Включайте дитину в боротьбу з істерикою

Істерика у дитини - це знак того, що вона не справляється зі своїми почуттями. Важливо розуміти, що малюк не просто намагається таким чином домогтися своєї мети, але дійсно відчуває величезне емоційне напруження. Це допоможе вам не дратуватися, а об'єднати свої зусилля в боротьбі з істерикою. Придумайте разом з дитиною жартівливу назву того, що з нею відбувається: напала злючка, прийшла тітка Істерика. Це дозволить дитині переключити свою увагу і побачити у вас друга замість кривдника. 

4. Не поспішайте говорити «ні» 

Запобігти дитячій істериці набагато легше, ніж зупинити. "Багато батьків кажуть "ні" занадто швидко, що може миттєво довести дітей до точки кипіння", - кажуть психологи. Показуючи дитині, що ви на її боці, ви зможете запобігти конфлікту. Наприклад, ви можете сказати: "Я хотіла би купити тобі цю іграшку, але, на жаль, вона занадто дорога". Таке пояснення власної позиції набагато краще, ніж коротке різке "ні".

 

 5. Запропонуйте альтернативу 

Проаналізуйте поведінку дитини і ті ситуації, в яких він зазвичай починає вередувати, і обумовте з ним заздалегідь можливі наслідки. Наприклад, якщо ви збираєтеся в магазин і знаєте, що дитина може вимагати іграшку і закочувати істерику через відмову, обговоріть заздалегідь, що ви обидва будете робити в цій ситуації. Наприклад: "Я збираюся в магазин. Я можу взяти тебе з собою, але тільки з умовою, що ти не будеш просити, щоб я тобі щось купила, сьогодні у мене немає такої можливості". Якщо дитина погоджується, то корисно буде домовитися і про те, що буде, якщо домовленість порушиться. "Якщо ти все-таки почнеш вередувати, то мені доведеться більше не брати тебе з собою в магазини (ми з тобою не підемо в кіно, як хотіли, і т. д.)". Таким чином ви не тільки зможете убезпечити себе від дитячої істерики, але і навчите дитину розуміти причинно-наслідкові зв'язки власної поведінки і робити перші важливі вибори в житті. 

6. Скеруйте енергію дитини в інше русло 

На стрес організм дитини відповідає реакцією боротьби або втечі. Тому іноді, щоби запобігти кризі, можна запропонувати дитині альтернативу у вигляді спортивних ігор. Стрибки, танці, гра в доганялки дозволяють вивільнити енергію, накопичену для реалізації стресової реакції. Умовляючи дітей на активні заняття і пропонуючи конкретні варіанти і, можливо, свою компанію, ви допоможете їм зберігати спокій в інший час.

 

 7. Дозвольте дитині загладити свою провину 

Якщо ви дозволите дитині зробити щось, що символічно окупить його провину, тим самим ви невербально повідомте їй, що вона помилилась, але що ви готові прийняти вибачення, - це дозволить вам обом рухатися далі ».

                                    РОЛЬ ТЕАТРАЛІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

                                       В РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ

Театр - мистецтво прекрасне! 

Воно облагороджує, виховує людину. 

Той, хто любить театр по справжньому, 

Завжди забирає з нього запас мудрості й доброти! 

        Дитинство кожного з нас проходить в світі рольових ігор, які допомагають дитині освоїти правила і закони дорослих людей. Ігри для дітей можна розглядати як імпровізовані театральні постановки, в яких лялька чи сама дитина має свої речі, іграшки, меблі, одяг і т.д. Дитині надається можливість побувати в ролі актора, режисера, декоратора і музиканта. Кожна дитина грає по-своєму, але всі вони копіюють у своїх іграх дорослих. По іграх і як в них грають діти можна уявити наше майбутнє суспільство. Тому особливого значення в дитячих освітніх установах можна і потрібно приділяти театралізованої діяльності, всім видам дитячого театру, які допоможуть сформувати правильну модель поведінки в сучасному світі, підвищити загальну культуру дитини, познайомити його з дитячою літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обрядами, традиціями. Любов до театру стає не тільки яскравим спогадом дитинства, а й відчуттям свята, проведеного разом з однолітками, батьками та педагогами в незвичайному чарівному світі.

                                                         

       Театралізована діяльність - це хороша можливість розкриття творчого потенціалу дитини, виховання творчої спрямованості особистості. Діти вчаться помічати в навколишньому світі цікаві ідеї, втілювати їх, створювати свій художній образ персонажа, у них розвивається творча уява, асоціативне мислення, вміння бачити незвичайні моменти в буденному. 

         У сучасному суспільстві батьки прагнуть, якомога раніше навчити свою дитину читати, писати, вирішувати складні завдання, замість того, щоб прочитати книгу, включають диск з мультфільмами, замість спільних розвиваючих ігор купують комп'ютер. Батьки забувають про те, що перш за все потрібно навчити свою дитину захоплюватися і дивуватися, обурюватися і співпереживати. Як правило, такі діти не вміють зайняти себе у вільний час і на навколишній світ дивляться без подиву і особливого інтересу, як споживачі, а не як творці. Найкоротший шлях емоційного розкріпачення, зняття скутості через театралізовану гру.

Театралізована гра розвиває такі якості дітей:

1. Сприяє загальному розвитку (уява, пам'ять, спостережливість, фантазію, мислення).

2. Розвиває цікавість і допитливість.

3. Формує вольові риси характеру.

4. Розвиває виразність мови.

5. Сприяє творчому розвитку особистості.

 При грамотному керівництві у дітей формуються уявлення про роботу артистів, режисера, театрального художника, диригента. Діти усвідомлюють, що спектакль готує творчий колектив, а театр дарує радість і творцям, і глядачам, що пізніше послужить основою для формування узагальненого уявлення про призначення мистецтва в житті суспільства. У певний момент естетичне сприйняття дає поштовх розвитку пізнавальної діяльності дитини, оскільки художній твір не тільки знайомить його з новими явищами, розширює коло його уявлень, але і дозволяє йому виділити істотне, характерне в предметі, зрозуміти художній образ. Естетичне сприйняття дітей не зводиться до пасивної констатації фактів. Дошкільнику доступна внутрішня активність співпереживання, здатність подумки діяти в уявних обставинах. Старші дошкільнята здатні розуміти внутрішній світ персонажів і їх суперечливий характер. Це відкриває перспективи використання театралізованої гри в моральному розвитку дітей.
         Однією з основних форм організації досвіду дитини є «проживання» ними різних ситуацій, вираз свого ставлення до них, виявлення і позначення їх сенсу в символічній формі. Театралізована гра є саме такою формою «проживання».

Таким чином, театралізована діяльність з дітьми не тільки розвиває психічні функції особистості дитини, художні здібності, але і загальнолюдську універсальну здатність до міжособистісної взаємодії, творчості в будь-якій області. До того ж дитину театралізована вистава - це хороша можливість хоча б ненадовго стати героєм, повірити в себе, почути перші в своєму житті оплески.