Гармонійний розвиток особистості дитини у період дошкільного дитинства та старту шкільного життя – основа подальшого її успіху в умовах безперервної  освіти впродовж дорослого життя

В умовах освітньої реформи “Нова українська школа”, що здійснюється Міністерством освіти і науки України, важливим  завданням є забезпечення наступності між ланками освіти.          

         Гармонійний розвиток особистості дитини у період дошкільного дитинства та старту шкільного життя – основа подальшого її успіху в умовах безперервної  освіти впродовж дорослого життя.  Важливим завданням є забезпечення наступності між ланками освіти.      

Підготовка до школи – основна тема для батьків і вихователів старших дошкільнят. Багато років побутує низка упереджень щодо підготовки дітей до школи.

       Упередження перше. Майбутньому школяреві слід якомога раніше відмовитися від гри.

Примусове обмеження ігрової діяльності дітей (навіть молодших школярів) є небезпечним посяганням на їхні природні потреби, що негативно позначається на розвитку їхніх почуттів, уяви, мислення та гальмує процес соціалізації.

         Гра для дитини  - важливий інструмент пізнання природного та соціального світу.

       Упередження друге. Перед школою обов'язково слід навчити дитину читати (задля реалізації цього завдання батьки починають шукати навчальні заклади, додаткові заняття, де малят за шкільними «лекалами» навчають читати склади і слова). 

Свідомий читач виростає з уважного, вдумливого, чутливого слухача. Тому, шановні дорослі, намагайтеся систематично читати дітям, даруючи їм і собі хвилини спільного переживання та осмислення літературних творів.   

       Проте нагадуємо: шлях до формування читача починається ще в ранньому дитинстві. Це відбувається в процесі слухання колискових, казок, віршів, потішок, розглядання книжок, імітування процесу читання.     

Упередження третє. Перед вступом до школи діти вже мають уміти писати      

     Непідготовленість до письма (недостатній розвиток дрібної моторики, зорового сприйняття, уваги) може стати причиною виникнення в першому класі негативного ставлення до навчання, тривожності, невпевненості у власних діях, графічної скутості (написання графічних елементів нераціональним способом).  Одже, рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного  навчання.

 Упередження четверте. Рухова активність (непосидючість) шкодить успішному навчанню в школі.

   Надмірні інтелектуальні навантаження без достатньої рухової активності мають негативні наслідки для біологічного дозрівання структур головного мозку дитини, підвищують кров’яний  тиск, розбалансовують газообмін у нервових тканинах, викликаючи мікрогіпоксії.  Обмеження рухової активності дошкільника є моральним злочином проти його фізичного і психічного здоров'я.

Упередження п’яте. Розвиток емоційно – почуттєвої сфери не відіграє значущої ролі у підготовці до школи.

        Емоційно почуттєва сфера дошкільників є визначальною для їх успішної соціалізації та взаємодії з навколишнім світом. Тобто заняття мають не так «навчати», як, насамперед, виховувати за допомогою позитивних емоцій, що трансформуються у позитивні почуття.

        Отже, важливо, щоб дитина була підготовлена до засвоєння нових знань (мала розвинені почуття, мислення, увагу), набуття спеціальних навичок (зокрема й письма), а не була змушена випрявляти неправильно сформовані раніше знання та навички.

Портрет випускника дитячого садка

Портрет дитини напередодні вступу до школи

Психофізіологічний розвиток:

·        має зрілі мозкові структури та функції;

·        характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;

·        проявляє достатню рухову активність;

·        проявляє умілість рук, практичну вправність;

·        здорова, не має хронічних хвороб;

·        володіє основними гігієнічними навичками;

·        знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розу­міє, чим відрізняється від представників протилежної статі;

·        володіє основами безпеки життєдіяльності;

·        працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;

·        користується як провідною правою/лівою рукою;

·        не заїкається і не має інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

·        володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;

·        уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією до­рослого;

·        диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуаль­ну, аудіальну, тактильну);

·        здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;

·        усвідомлює основні зв’язки між явищами;

·        має розвинене логічне запам’ятовування — добре запам’ятовує і відтворює;

·        встановлює логічну послідовність подій;

·        відтворює зразок на вимогу;

·        робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креа- тивності;

·        розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує зву­ки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, ви­користовує складні речення;

·        диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає най­простіші зміни цифрових рядів;

·        розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;

·        знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

·        хоче йти до школи;

·        вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;

·        може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;

·        має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;

·        свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;

·        зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;

·        у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самоствер- джується;

·        має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

·        переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;

·        сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зо­внішніх впливів, чутлива до нього;

·        знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жеста­ми, діями, тональністю голосу;

·        адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;

·        утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;

·        чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;

·        оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформо­ване почуття гумору;

·        володіє елементарною емоційною культурою, самовиражаєть­ся у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

·        свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;

·        концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;

·        мобілізує себе на розв’язання завдання;

·        розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;

·        звертається по допомогу лише в разі об’єктивної необхідності;

·        конструктивно розв'язує проблеми, долає труднощі;

·        доводить розпочате до кінця;

·        може відстояти власну думку;

·        визнає свої помилки;

·        дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

·        приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важли­вість;

·        відкрита контактам, комунікабельна;

·        прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, това­ришів;

·        уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;

·        узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;

·        реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;

·        намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв'язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;

·        орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;

·        усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної пове­дінки;

·        має більш-менш адекватну самооцінку;

·        поважає себе та інших;

·        має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну сис­тему ставлень.

Отже, готовність дитини до школи — це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного роз­витку, які засвідчують її здатність бути активним суб'єктом шкіль­ного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у яко­му мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати одне одного, нестача якогось компенсуватися більшою зрілістю іншого.

Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так вплива­тиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання ди­тини в першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визнача­ють, не гарантують його готовності до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш одна­ковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелек­туальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.

 

 

 

Консультація для батьків

«Вплив комп'ютера на здоров'я дитини»

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет.

З дитинства нас привчали до того, що не можна довго дивитися телевізор або сидіти біля комп'ютера - "Очі зіпсуєш!", "Сколіоз заробиш!", "Жахіття потім снитися будуть!". Яких тільки страшних історій нам не розповідали, аби прогнати від джерела задоволень. І ось тепер вже наші діти просиджують вечори біля монітора, а ми турбуємося про їхні очі та спини. Але чи такий страшний цей звір? Чи справді робота за комп'ютером шкодить здоров'ю? - Спробуємо розібратися.

У чому небезпека?

Коли мова йде про дітей, головну небезпеку зумовлює той факт, що вплив відбувається на організм, що розвивається. У період дорослішання і позитивні, і негативні фактори мають більш вагоме значення. Яким ризикам піддають своє здоров'я діти, що подовгу сидять біля монітора? Ось найпоширеніші:

• Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп'ютером в одній позі замість занять спортом і активних ігор на свіжому повітрі призводить до того, що м'язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.
• Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м'язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.
• Концентрація уваги. Тут все не так однозначно. Під час коротких сеансів використання комп'ютера увага, навпаки, тренується, а ось під час тривалих - концентрація втрачається.
• Навантаження на руки. Під час роботи за комп'ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію, в результаті виникає стійке стомлення м'язів рук, що виражається потім в болю суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.
• Навантаження на шию. Шийний відділ хребта під час роботи за комп'ютером також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. У результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що виявляється в головних болях.
• Вплив на ЦНС. Тривале використання комп'ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші вегето-судинні порушення - денну сонливість, полохливість, апатію, неуважність, запальність, слабкість...
• Психологічний аспект. Його теж обов'язково потрібно враховувати. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації - їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікаві інші активності. Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини можуть справити істотний вплив потоки інформації, одержуваної з Мережі - на жаль, далеко не завжди корисної та безпечної.
• Проблеми з харчуванням. Захоплена комп'ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Інші діти, навпаки, починають харчуватися неконтрольовано - перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.

Як зменшити негативний вплив?

• Обмежити час роботи дитини за комп'ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6 років - не більше 20 хв на день, 7-8 років - До 40 хв на день, 9-11 років - годину-півтори).
• Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин відволікаючись від комп'ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло та окрему увагу приділяючи кистям рук.
• Забезпечити правильне робоче місце: комп'ютерне крісло повинно відповідати росту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло слід на таку висоту, щоб погляд сидячої в ньому людини упирався в центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп'ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.
• Налаштувати монітор - виберіть оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів. Зверніть увагу, яка стоїть частота оновлення екрану - вона повинна бути максимально можливою (100 герц і більше).
• Навчити дитину робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи її обличчя було за 60-70 см від монітора.

Комп'ютер – це, безсумнівно, корисний винахід людства, а доступ до Інтернету відкриває перед дитиною величезні можливості саморозвитку. Не варто позбавляти своїх дітей цих переваг – просто подбайте, щоб робота за комп'ютером не перетворилася на залежність і щоб у дитини було правильно організоване робоче місце. А проконтролювати час перебування дитини в мережі допоможуть спеціальні програми батьківського контролю, які здатні через заданий час просто блокувати комп'ютер.

 

 

ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ЦІНУВАТИ РЕЧІ

Усім батькам знайома ситуація, коли діти недбало ставляться до своїх речей, не розуміючи, що користуватися ними потрібно акуратно. Такі проблеми виникають зазвичай, коли дорослі «завалюють» дітей новим одягом та подарунками, бажаючи, щоб їхнє чадо не мало потреби ні в чому.

Головне завдання дорослих – допомогти дітям зрозуміти, що речі можуть слугувати господареві досить довго, потрібно лише навчитися дбайливо ставитися до них.  

Прийоми формування дбайливого ставлення

• Вчіть дитину самостійно доглядати за своїми речами, нести за їхній зовнішній вигляд повну відповідальність. 

• Не купуйте дитині багато речей. Нехай їх буде небагато, але кожна матиме родзинку або своє призначення. 

• Не купуйте речі та іграшки на першу вимогу. Запам’ятайте правило: кожне рішення дитина повинна обмізкувати. Зазвичай бажання дітей змінюються, але якщо цього не сталося, спробуйте з’ясувати, навіщо їй потрібна покупка: як дитина буде грати, з чим носити. Обговорюйте обновки, вирішуйте разом, що потрібно купити. Важливо, щоб дитина обдумала придбання кожної речі. 

• Розподіліть усі речі по місцях. Зробіть це разом з дитиною, щоб вона могла самостійно брати потрібну річ. Нехай вона знайде місце для іграшок: виявить фантазію або практичність. Проведіть інструктаж щодо розташування дитячих речей у передпокої та ванній кімнаті. Покажіть малюку його полиці для взуття, гачки для одягу, стаканчик для зубної щітки. Нехай все має свій оригінальний колір або логотип. Нагадуйте дитині про місця для її речей. 

• Обговорюйте призначення речей. Кожна річ потрібна для чогось: для прогулянки, свята, занять спортом, катання з гірки, їзди на велосипеді, домашніх ігор тощо. Нагадуйте про це дитині. 

• Навчіть дитину самостійно одягатися. Вирішуйте з вечора, в чому вона піде до дитячого садочка або школи, нехай вона приготує речі: складе портфель, спортивну форму, почистить змінне взуття, а ви допоможете за потреби. У цьому випадку дитина буде точно знати, що й де взяти вранці. 

• Якщо дитина бере до школи (в дитячий садочок, на вулицю, в гості) якісь речі або іграшки, обговоріть вголос, що саме вона бере та ведіть облік цих речей. Після прогулянки (школи, садочка) порахуйте їх знову. 

• Показуйте приклад правильної поведінки дітям. Нехай у вашій шафі та на столі буде порядок, речі – на своїх місцях. Діти швидше вбирають інформацію на прикладі дорослих. 

Бажаємо батькам терпіння, сил і наснаги у вихованні дітей. Сподіваємося, що ці поради допоможуть вам змінити на краще ставлення ваших дітей до їхніх речей.